-
Тишик Юрій Анатолійович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:54, 8 жовтня 2023
| Юрій Тишик | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Ю́рій Анато́лійович Ти́шик (1991—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
З життєпису
Народився 1991 року в селі Мизове (Старовижівський район, Волинська область). 2010-го закінчив Старовижівський професійний ліцей — за фахом електрогазозварника та водія. Останнім часом працював на заробітках у Польщі.
Влітку 2015 року призваний за мобілізацією. 25 квітня 2016-го підписав контракт, проходив службу у 93-й бригаді. Четвертий раз контракт підписав 26 січня 2019 року; старший солдат, механік-водій 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 14-ї бригади.
3 жовтня 2019-го загинув від важкого поранення кулею снайпера терористів в голову ввечері — під час чергування на спостережному посту поблизу сіл Жолобок та Кримське.
3 жовтня 2019 року похований в селі Мизове[2].
Без Юрія лишились мама Олена Олегівна, сестра, дружина та маленький син.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року за «самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[3]
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Примітки
Джерела
- Тишик Юрій Анатолійович // Книга пам'яті
- Матері загиблого Героя з Волині вручили нагороду сина
- У жовтні на фронті загинули 9 захисників України віком від 22 до 41 років. Оприлюднено імена та фото
- Герої не вмирають. Воїни, що загинули у російсько-українській війні на Донбасі. Волинська область: Старовижівський район