-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Хорик Андрій Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>G.Tuono
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 

Поточна версія на 21:56, 8 жовтня 2023

Андрій Хорик
Хорик Андрій Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Андрій Васильович Хорик — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Андрій Хорик народився 27 травня 1998 року в с. Голосків Летичівського району (нині Меджибізької селищної громади Хмельницького району на Хмельниччині. Був старшою дитиною у багатодітній родині, де народилося 8 дітей. У 2019 році свідомо пішов на контрактну службу до лав ЗСУ. Пройшов дві ротації в АТО та ООС на сході України. Служив у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді у м. Львові. Навички удосконалював на полігонах Львівської області, Івано-Франківщини, Рівного. З початком повномасштабного російського вторгнення перебував на півдні України, захищаючи мир на рідній землі.

У Меджибізькій громаді в останню путь провели 29 березня 2022 року Андрія Хорика, який віддав своє життя у боротьбі з російськими загарбниками. Кількасот жителів населеного пункту сформували живий коридор із квітами та прапорами під час руху жалобної процесії. Кортеж із труною бійця односельці зустрічали на колінах. Поховали загиблого воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі у рідному селі[1].

Нагороди

  • орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [2].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ