Штинда Микола Миронович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 29: Рядок 29:


== Життєвий шлях ==
== Життєвий шлях ==
У батьків був третьою дитиною, ріс із старшими братом й сестрою. Закінчив 9 класів Долішненської школи, [[Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола|Львівський технікум радіоелектроніки]]. Протягом 1996—1997 років у місті Бердичів проходив строкову службу в ЗСУ.
Народився 1978 року в селі Долішнє (Стрийський район, Львівська область). У батьків був третьою дитиною, ріс із старшими братом й сестрою. Закінчив 9 класів Долішненської школи, [[Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола|Львівський технікум радіоелектроніки]]. Протягом 1996—1997 років у місті Бердичів проходив строкову службу в ЗСУ.


2000 року виїхав в Португалію на заробітки, де познайомився з майбутньою дружиною Наталею, із якою 2002-го повернулися в Україну та одружилися. 2003 року у подружжя народився син Василь, 2008-го — син Роман. Протягом 2004—2014 років працював в торговій сфері, менеджер по збуту.
2000 року виїхав в Португалію на заробітки, де познайомився з майбутньою дружиною Наталею, із якою 2002-го повернулися в Україну та одружилися. 2003 року у подружжя народився син Василь, 2008-го — син Роман. Протягом 2004—2014 років працював в торговій сфері, менеджер по збуту.
Рядок 41: Рядок 41:
Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари [[Мі-24]] зі складу [[7-й окремий полк армійської авіації (Україна)|7 ОПАА]]. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один [[Мі-24|Мі-24П]] був збитий. Загинули майор [[Бірюк Олег Миколайович|Олег Бірюк]] та капітан [[Родіонов Антон Олександрович|Антон Родіонов]].<ref>[http://espreso.tv/news/2014/08/22/na_luhanschyni_terorysty_zbyly_ukrayinskyy_vertolit_mi_24_ekipazh_zahynuv___rnbo На Луганщині терористи збили український вертоліт Мі-24, екіпаж загинув,&nbsp;— РНБО]</ref>
Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари [[Мі-24]] зі складу [[7-й окремий полк армійської авіації (Україна)|7 ОПАА]]. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один [[Мі-24|Мі-24П]] був збитий. Загинули майор [[Бірюк Олег Миколайович|Олег Бірюк]] та капітан [[Родіонов Антон Олександрович|Антон Родіонов]].<ref>[http://espreso.tv/news/2014/08/22/na_luhanschyni_terorysty_zbyly_ukrayinskyy_vertolit_mi_24_ekipazh_zahynuv___rnbo На Луганщині терористи збили український вертоліт Мі-24, екіпаж загинув,&nbsp;— РНБО]</ref>


Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія [[30 ОМБр ЗСУ|30 ОМБр]]. Десантники 234 ДШП почали нести втрати&nbsp;— загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський [[БМД-2К]] ({{Abbr|б/н|бортовий номер|}} 275)<ref>{{Cite web|url=https://twitter.com/askai707/status/656389520900927488|title=Модернизированная БМД-2, которую бросили у села Георгиевка псковские десантники из 234-го ДШП. 20 августа 2014-го : Askai on Twitter|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2016-08-16}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|url=http://sled-vzayt.livejournal.com/3123.html|title=Российская бронетехника в войне на Донбассе ч.5|accessdate=2016-07-31}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://focus.ua/country/313709/|title=Обнародованы фотографии захваченного БМД Псковской десантной дивизии - ФОКУС|website=ФОКУС|accessdate=2016-08-01}}</ref> на висоті «Гагарін», та [[БМД-2]] ({{Abbr|б/н|бортовий номер|}} 284)<ref name=":0" /><ref>{{Cite web|url=http://ipress.ua/news/ukrainski_viyskovi_vidremontuvaly_bmd_yaka_nalezhala_pskovskym_desantnykam_82841.html|title=Українські військові відремонтували БМД яка належала псковським десантникам|accessdate=2016-07-31}}</ref> і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ».
Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія [[30 ОМБр ЗСУ|30 ОМБр]]. Десантники 234 ДШП почали нести втрати&nbsp;— загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський [[БМД-2К]] ({{Abbr|б/н|бортовий номер|}} 275)<ref>{{Cite web|url=https://twitter.com/askai707/status/656389520900927488|title=Модернізована БМД-2, котру покинули біля села Георгіївка псковські десантники з 234-го ДШП. 20 серпня 2014-го : Askai on Twitter|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2016-08-16}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|url=http://sled-vzayt.livejournal.com/3123.html|title=Російська бронетехніка у війні на Донбасі ч.5|accessdate=2016-07-31}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://focus.ua/country/313709/|title=Опубліковані фотографії захопленого БМД Псковської десантної дивізії - ФОКУС|website=ФОКУС|accessdate=2016-08-01}}</ref> на висоті «Гагарін», та [[БМД-2]] ({{Abbr|б/н|бортовий номер|}} 284)<ref name=":0" /><ref>{{Cite web|url=http://ipress.ua/news/ukrainski_viyskovi_vidremontuvaly_bmd_yaka_nalezhala_pskovskym_desantnykam_82841.html|title=Українські військові відремонтували БМД яка належала псковським десантникам|accessdate=2016-07-31}}</ref> і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ».


Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу.
Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу. Тоді ж поліг солдат [[Білоус Сергій Степанович]].


Без Миколи лишились мама, дружина, двоє синів.
Без Миколи лишились мама, дружина, двоє синів, старша сестра.<ref>[https://armyinform.com.ua/2020/08/20/cherez-dva-roky-pislya-zagybeli-cholovika-yiyi-starshyj-syn-blagav-matusyu-dopomozhy-staty-vijskovym/ Через два роки після загибелі чоловіка її старший син благав: «Матусю, допоможи стати військовим…»]</ref>


31 серпня 2014-го похований в селі Долішнє.
31 серпня 2014-го похований у закритій труні в селі Долішнє.
 
Старший син Василь вирішив теж стати військовим&nbsp;— пішов на навчання до Київського військового ліцею імені Богуна. Надалі&nbsp;— курсант Національної академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.


== Нагороди та вшанування ==
== Нагороди та вшанування ==
Рядок 54: Рядок 56:
* 7 червня 2015 року в Долішненській школі встановлено пам'ятну дошку його честі.
* 7 червня 2015 року в Долішненській школі встановлено пам'ятну дошку його честі.
* у місті Стрию відкрито та освячено «Стіну пам'яті героїв Небесної Сотні та АТО», де є і портрет Миколи Штинди.
* у місті Стрию відкрито та освячено «Стіну пам'яті героїв Небесної Сотні та АТО», де є і портрет Миколи Штинди.
* Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії<ref>
[https://www.youtube.com/watch?v=DL7jgRP5vGY 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року]</ref>
* Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 7.


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 22:59, 8 жовтня 2023

Штинда Микола Миронович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Мико́ла Миро́нович Шти́нда ( — Шаблон:ДС) — старший сержант 24-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1978 року в селі Долішнє (Стрийський район, Львівська область). У батьків був третьою дитиною, ріс із старшими братом й сестрою. Закінчив 9 класів Долішненської школи, Львівський технікум радіоелектроніки. Протягом 1996—1997 років у місті Бердичів проходив строкову службу в ЗСУ.

2000 року виїхав в Португалію на заробітки, де познайомився з майбутньою дружиною Наталею, із якою 2002-го повернулися в Україну та одружилися. 2003 року у подружжя народився син Василь, 2008-го — син Роман. Протягом 2004—2014 років працював в торговій сфері, менеджер по збуту.

2013 року був активним учасником Революції Гідності, неодноразово їздив до Києва. Вернувся живим після розстрілів 18-21 лютого 2014.

Мобілізований у травні 2014-го, старший сержант, заступник командира бойової машини-навідник оператор 24-ї окремої механізованої бригади.

20 серпня 2014 року дві повітряно-десантні роти 234 ДШП разом з окремими контрактниками 104 ДШП, а також підсилені 6-8 танками 35 ОМСБр, вибили українських військових 24 ОМБр з блок-постів «Гагарін» та «Поступ», що були розгорнуті на висотах під Георгіївкою.[1]

Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари Мі-24 зі складу 7 ОПАА. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один Мі-24П був збитий. Загинули майор Олег Бірюк та капітан Антон Родіонов.[2]

Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія 30 ОМБр. Десантники 234 ДШП почали нести втрати — загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський БМД-2К (Шаблон:Abbr 275)[3][4][5] на висоті «Гагарін», та БМД-2 (Шаблон:Abbr 284)[4][6] і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ».

Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу. Тоді ж поліг солдат Білоус Сергій Степанович.

Без Миколи лишились мама, дружина, двоє синів, старша сестра.[7]

31 серпня 2014-го похований у закритій труні в селі Долішнє.

Старший син Василь вирішив теж стати військовим — пішов на навчання до Київського військового ліцею імені Богуна. Надалі — курсант Національної академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • 7 червня 2015 року в Долішненській школі встановлено пам'ятну дошку його честі.
  • у місті Стрию відкрито та освячено «Стіну пам'яті героїв Небесної Сотні та АТО», де є і портрет Миколи Штинди.
  • Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[8]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 7.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

  1. ↑ http://feldherrnhalle.livejournal.com/10806.html

  2. ↑ На Луганщині терористи збили український вертоліт Мі-24, екіпаж загинув, — РНБО
  3. ↑ https://twitter.com/askai707/status/656389520900927488

  4. ↑ 4,0 4,1 http://sled-vzayt.livejournal.com/3123.html

  5. ↑ https://focus.ua/country/313709/

  6. ↑ http://ipress.ua/news/ukrainski_viyskovi_vidremontuvaly_bmd_yaka_nalezhala_pskovskym_desantnykam_82841.html

  7. ↑ Через два роки після загибелі чоловіка її старший син благав: «Матусю, допоможи стати військовим…»
  8. ↑ 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Штинда_Микола_Миронович&oldid=19370