-
Яневич Володимир Анатолійович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:59, 8 жовтня 2023
| Яневич Володимир Анатолійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Володи́мир Анато́лійович Яне́вич ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Життєвий шлях
Закінчив 9 класів Миролюбненської ЗОШ, Новоселицький професійний аграрний ліцей. Кілька років служив за контрактом у Старокостянтинові, солдат 3568-ї зенітної технічної ракетної бази. Поступив до Новоушицького технікуму Подільського державного аграрно-технічного університету.
У часі війни в складі частини був водієм автомобіля «Урал». Загинув 15 лютого 2015-го поблизу Логвинового під час довезення набоїв з міста Артемівськ до Дебальцевого. Колона конвою з 6 машин рухалася польовою дорогою та потрапила у засідку, «Урал» був розстріляний з танків. Тоді ж загинув Микола Бутенко.
Тіло Володимира було знайдено волонтерами.
Похований 24 квітня 2015-го у Миролюбному.
Без Володимира лишилися батьки — Тамара Анатоліївна, Анатолій Іванович, та молодший брат.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- 15 лютого 2017-го на території в/ч А4009 відкрито пам'ятник Володимиру Яневичу