-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бутніцький Олег Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Mr.Rosewater
(вікіфікація)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:08, 9 жовтня 2023

Бутніцький Олег Олександрович
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Оле́г Олекса́ндрович Бутні́цький (Шаблон:Н 29 березня 1982, м. Миколаїв) — український військовослужбовець, десантник, майор Збройних сил України.

Життєпис

Олег Бутніцький народився 29 березня 1982 року в місті Миколаїв, у родині військовослужбовця. Навчався у школі № 1 (1989—1995) та школі № 57 (1995—1997). Після закінчення Одеського інституту сухопутних військ розпочав офіцерську службу в Житомирі.

Капітан, командир 1-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А0281, м. Житомир.

З 9 березня 2014 виконував завдання на Сході України.

3-го червня 2014 року, під час виконання бойового завдання зі знищення укріпленого опорного пункту терористів у Семенівці, на околиці міста Слов'янська, у бою загинув комбат підполковник Тарас Сенюк, і командування тактичною групою взяв на себе ротний Бутніцький. Завдання було виконане, але з втратами з боку військовиків, — 14 десантників дістали поранення. Капітану Бутніцькому майже відірвало ногу вибухом гранати, крім того, він дістав кульове поранення з великокаліберного кулемету. Старшина батальйону Дмітрієв витягнув капітана з-під обстрілу, наклав джгут. Лікарі Харківського шпиталю врятували Олега від вірної смерті — втратив майже 3 літри крові на полі бою, однак ногу врятувати не вдалось, довелось її ампутувати. Після двох операцій офіцера перевели до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у Львові, там зробили ще одну операцію. В серпні Олегу поставили протез.

За проявлену мужність Олегу Бутніцькому достроково присвоєне звання майора.

Служить на посаді офіцера відділу, військова частина польова пошта В1959.

Нагороди

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Родина

Мати Бутніцька Євгенія Максимівна. Дружина Дарина Миколаївна (Шаблон:Н 3 травня 1993, Прилуки), військовослужбовець військової служби за контрактом, саніструктор 95-ї бригади. Сини Олександр (2008 р.н.) та Арсеній (2014 р.н.). Дочка Олександра.

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ