-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Проценко Андрій Юрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:23, 9 жовтня 2023

Андрій Проценко
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Андрі́й Ю́рійович Проце́нко (1994—2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1994 року в селі Бохоники (Вінницький район, Вінницька область). Закінчив Бохоницьку ЗОШ, 2013-ГО — Гніванський професійний ліцей — машиніст-кранівник та фахівець з ремонту автомобілів.

З 16 квітня 2014 року проходив службу у в/ч А 4610, солдат, навідник 748-ї окремої радіолокаційної роти 133-го радіотехнічного батальйону 138-ї бригади. Брав участь у бойових діях, відряджений до 36-ї бригади. 16 травня 2019-го вчергове вирушив на передову.

2 вересня 2019-го вранці під час пересування до блокпосту на чергування, поблизу села Водяне (Волноваський район) зазнав важкого поранення у шию кулею снайпера. Того дня з 4:20 протягом півгодини тривав обстріл терористами Водяного зі стрілецької зброї — з боку окупованої Ужівки. Помер о 5-й ранку на руках у медиків.

5 вересня 2019 року похований в селі Бохоники, на кладовищі № 2.

Без Андрія лишились батьки та молодша сестра.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 897/2019 від 11 грудня 2019 року за «особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[2].
  • 22 листопада 2019 року на фасаді Бохоницької ЗОШ відкрито меморіальну дошку Андрію Проценку.

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ