-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Пугач Олександр Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Andriy.vBot
м (виправлення дат)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:23, 9 жовтня 2023

Пугач Олександр Іванович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Іва́нович Пу́гач (, село Губин Локачинського району Волинської області) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України. Член екіпаж танку Т-64М (командир — Микола Тишик, навідник-оператор — Андрій Мудрик та водій-механік Олександр Пугач) 51-ї окремої механізованої бригади, який 24 серпня 2014 р. у нерівному бою біля Донецька знищив два танки Т-72 російських окупантів, третій змусив до втечі, а на четвертому повернувся до своєї частини.[1]

Біографія

Народився у селі Губин Локачинського району. В дитинстві любив читати, перемагав на олімпіадах із математики. У Горохівському коледжі здобув професію бухгалтера, про яку давно мріяв. Працював охоронцем у приватній фірмі. Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна», тоді й отримав фах механіка-водія, тому, коли після мобілізації його зарахували до 51-ї окремої механізованої бригади і посадили на танк, швидко адаптувався.

Брав участь у боях біля Савур-могили.

Танковий бій під Донецьком

24 серпня 2014 колона у складі чотирьох танків Т-72 та вантажівки з боєприпасами збройних сил Російської Федерації прямувала на один з блокпостів української армії під Донецьком з метою його знищити і прорватися в тил української оборони. Внаслідок відсутності протитанкових засобів в українських військовиків на блокпосту шанси вижити були малими, але хлопці все одно вирішили прийняти бій.[2] Маючи розвіддані про озброєння українських військових на блокпосту, російські окупанти були певні своєї перемоги, бо за своїми характеристиками сучасні Т-72, на яких воювали росіяни, набагато перевершували старенький Т-64М, який мали у розпорядженні українські бійці, й почали розгортати лінію танків для нападу. Тієї ж миті один з російських Т-72 запалав від точного попадання снарядом з українського танка, який вискочив із засади і з першого ж пострілу підбив ціль.[3] Російські окупанти були збентежені вкрай, бо не сподівалися, що хтось їм наважиться протистояти. Не даючи противникові отямитися, екіпаж українського Т-64 наступним пострілом підбив вантажівку з боєприпасами (від чого ті почали вибухати один за одним) й розуміючи, що проти решти танків йому самому не встояти, почав маневрувати, намагаючись відійти.[3] Російські танки Т-72 кинулися наздоганяти відважних українських танкістів по прямій, щоб не втрачати швидкість. Зрозумівши їхній маневр, Микола Тишик заманив два російські танки прямо в болото.[2] В результаті один із танків затонув, а другий загруз у трясовинні. Російські танкісти зуміли покинути свої машини і втекти.[1] Четвертий Т-72 російських окупантів теж почав відходити, але, на ходу стріляючи, поцілив у Т-64. Українським танкістам вдалося загасити вогонь, а згодом і витягти з болота загрузлий Т-72 за допомогою троса. На трофейному танкові бійці повернулися у табір 51-ї бригади.[1]

Подальша доля

Після демобілізації Олександр Пугач повернувся до рідного села. За словами батька українського вояка, він дізнався про подвиг сина тільки від сусіда, який прочитав про це в газеті.

Нагороди

3 листопада 2015 року Президент України Петро Порошенко за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагородив всіх бійців екіпажу Миколи Тишика орденами «За мужність» III ступеня.[4]

Див. також

Джерела

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ