-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Римар Павло Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Віхола
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:23, 9 жовтня 2023

Павло Андрійович Римар
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Павло́ Андрі́йович Ри́мар (8 липня 1980, м. Тернопіль — 1 лютого 2015, поблизу с. Преображенка Каланчацького району Херсонської області) — український військовик, журналіст. Член НСЖУ (грудень 2009[1]).

Життєпис

Навчання

Навчався у Тернопільській ЗОШ № 16 (1–9 класи), ЗОШ № 12 (10-11 класи), яку закінчив у 1997 році. Активно займався спортом, відвідував секцію боротьби в одній зі спортивних шкіл Тернополя. Грав у КВК, колекціонував різноманітні військові речі: каски, ножі тощо. Зі слів класного керівника у 16-ій школі Галини Герман Павло був толерантний, тактовний, веселим, життєрадісним — лідером у класі.

У 1997—2001 роках навчався на факультеті психології (спеціальність «Практична психологія») у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

В армії

Від 27 листопада 2001 до 8 жовтня 2002 року служив у Внутрішніх військах України (ВЧ 3008, м. Вінниця).

В АТО

Добровольцем пішов до батальйону територіальної оборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді в Крим у складі 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч».

Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». Тоді в пожежі загинуло шестеро військовослужбовців.

Прощання

Поховали Павла Римара на Микулинецькому цвинтарі Тернополя 6 лютого 2014 року. Цей день у Тернопільській області був оголошений Днем жалоби за загиблими бійцями «Збруча»[2].

Родина

Одруженим не був. Батько Павла, майор міліції, помер у 2002 році. Залишилася мати Тетяна і молодший брат Віталій.

Вшанування пам'яті

Відзнаки

  • почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[3];
  • «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

  • Автобіографія.
  • Яворська, А., Ковальова, О. Пекуче сузір'я Червоного Чабана / Анастасія Яворська, Олена Ковальова // Вільне життя плюс. — 2015. — № 10 (6 лют.). — С. 3.
  • Сумний, І. Загинуло шість бійців з Тернопілля… Не на війні / Іван Сумний // Свобода. — 2015. — № 8 (4–6 лют.). — С. 8.

Посилання

Шаблон:Вікіпосилання Шаблон:External media

Шаблон:Учасники РУВ

  1. Посвідчення члена НСЖУ № 22248.
  2. 7 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 6 лютого.
  3. Шаблон:Рішення ради
  4. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.