Гаврюшин Євген Володимирович

Гаврюшин Євген Володимирович
ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Євге́н Володи́мирович Гаврю́шин — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Поступив на військову службу з 1983 із Самбірського військового комісаріату.

1983 по 1984 служив рядовим у 24 механізованій бригаді.

1984 — поступив в вище Хмельницьке артилерійське командне училище.

1988 — проходив службу у Прибалтійського військовому окрузі, м. Калінінград.

1989 — проходив службу у 144 мотострілковій дивізії в місті Таллін.

1992 — народився його перший син, Гаврюшин Олег Євгенович.

1991 — приходив службу у військовій частині А1108, місті Дрогобич.

1994 — служив у військовій частині А3974, місті Самбір.

1995—1997 навчався у Одеському інституті сухопутних військ.

1996 — одружився на Хававчак Надії Михайлівні.

1996 — народився його другий син, Гаврюшин Олександр Євгенович.

1998 по 2006 проходив службу на посадах Офіцера, Старшого офіцере в службі РАО, начальника відділу в управлінні логістики Західного оперативного командування, місто Львів. Був одним з найдосвідченіших фахівців у галузі ракетно-артилерійського озброєння.

2002 — народилась його дочка, Гаврюшина Марія Євгенівна.

2006 по 2015 проходив службу центральному ракетному-артилерійському управлінні озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції у 2014 році.

Згодом викладав у Національній академії сухопутних військ імені гетмана Петра Сагайдачного.

Загинув 13 березня 2022 року під час російського ракетного обстрілу Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Яворівському військовому полігоні.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

• нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).

Джерела

• Шаблон:УПУ