-
Іванюш Ірина Ігорівна: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 23:35, 9 жовтня 2023
| Іванюш Ірина Ігорівна | |
|---|---|
| доброволець | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Іри́на І́горівна Іванюш (народилася 18 квітня 1990[1], Дрогобич) — українська військова-доброволиця, учасниця російсько-української війни (з 2014), госпітальєрка.
Життєпис
Народилася 18 квітня 1990 року єдиною дитиною в сім'ї. Мати отримала інвалідність по хворобі серця. Батько працював на автокрановому заводі. Сім'я утримує дідуся й бабусю. Неодружена.
Брала участь у мовних й літературних конкурсах. На 200 балів склала ЗНО з української мови. Здобула філологічну освіту в Дрогобицькому університеті. Допомагала активістам з часу повстання Євромайдану. Вступила до Дніпропетровської медичної академії, і в зв'язку з початком війни з першого курсу пішла доброволицею санінструкторкою на фронт.
Доброволиця, медсестра, учасниця медичного батальйону «Госпітальєри», врятувала життя десятків бійців. 26 травня 2015-го Ірина Іванюш зі ще трьома бійцями підірвались на міні біля смт. Водяного, внаслідок чого втратила обидві ноги і пошкодила око. Втратила 3 літри крові, впала у кому. Проходила лікування у Дніпропетровському госпіталі. Допомогу на лікування також отримувала з пожертв небайдужих. Станом на початок червня 2015-го почала повертатися до життя.
На виборах до Київської міської ради 2015 року балотувалася від Всеукраїнського об'єднання «Свобода». На час виборів була військовослужбовицею, проживала в Дрогобичі Львівської області[1].
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначена нагородою:
- 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.