-
Ковальчук Андрій Трохимович: відмінності між версіями
ua>Space5F5 м (Офіційна інформація щодо наступу на Херсон у листопаді 2022 року) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 05:03, 10 жовтня 2023
Ковальчук Андрій Трохимович | |
---|---|
Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (Шаблон:Н 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021)[1]. Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)[2].
Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016―2021), командир 80-ї бригади (2014―2016). Герой України[3].
У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[4].
Життєпис
Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.
Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.
У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.
У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.
У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії.[5]
Російсько-українська війна
На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[5]
У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільнила Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснили марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.
У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.[6].
19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.
З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.Шаблон:Джерело
Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.
14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора[7].
У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства[8].
У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[9]
9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.[10]
Волинянин брав активну участь у звільненні правобережної Херсонщини. Українські війська у листопаді 2022 року завершили успішний наступ у напрямку Херсона та вийшли до Дніпра. Під командуванням Андрія Ковальчука військові частини та з'єднання також діяли на Одещині, Запоріжжі й Миколаївщині. Російські загарбники зазнали значних втрат та відступили.
Російське вторгнення в Україну (2022)
Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)[2].
Нагороди та відзнаки
- звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[11]
- Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[12]
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[14]
- орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15].
- почесний громадянин Любешівського району (2017)[16].
- перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[17].
Примітки
Джерела
- «Крилата гвардія» України // Народна армія, 1 серпня 2014
- Президент присвоїв звання Героя України десантникам Андрію Ковальчуку та Валерію Чибінєєву // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2016 р.
- Катерина Зубчук, «У Крим ми ще поїдемо… на танках» // «Волинь-нова», 1 вересня 2016 р.
- Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
- Оксана Бубенщикова. Про помилку Майдану, прощання з життям та майбутнє Донбасу (інтерв'ю). Газ. «Твій вибір», 24-30 серпня 2017 р., с. 1, 5.
- Знайомьтесь: це — генерал-майор Ковальчук Андрій Трохимович // facebook Yuriy Temchenko, 28 квітня 2018 р.
- Біографія Андрія Ковальчука: волинський генерал, який звільнив Херсон
Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
https://armyinform.com.ua/2021/08/17/v-operatyvnomu-komanduvanni-pivden-predstavyly-novogo-komanduvacha/
- ↑ 2,0 2,1
https://www.facebook.com/okPivden/posts/pfbid02aSupTn2CYwg3HxcK6pea4pPS9SPJNnoygT4hiYR9eBbMR4zBwxVMwNvJRjNqE8eJl
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/3472016-20407
- ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
- ↑ 5,0 5,1
https://novynarnia.com/2018/12/20/andriy-kovalchuk/
- ↑
http://irtafax.com.ua/news/2018/06/2018-06-27-6.html
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://lyubeshiv.rayon.in.ua/news/74708-liubeshivchaninu-vruchili-mech-korolevi-velikoyi-britaniyi
- ↑
https://censor.net.ua/ua/news/3125401/komanduvannya_oos_vruchylo_nagorody_viyiskovoslujbovtsyam_desantnoshturmovyh_viyisk_fotoreportaj
- ↑
https://espreso.tv/zelenskiy-proviv-kadrovi-priznachennya-v-zsu-zminiv-komanduvachiv-povitryanikh-sil-ta-desantno-shturmovikh-viysk
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
- ↑ Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4