-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Кушнірук Олександр Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Dante Abasto
м (правопис)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:06, 10 жовтня 2023

Олександр Кушнірук
Кушнірук Олександр Олександрович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Олекса́ндрович Кушніру́к (21 липня 1982, м. Ізяслав, Хмельницька область — 25 грудня 2014, с. Піски, Ясинуватський район, Донецька область) — український військовик, підполковник ЗСУ (посмертно), начальник розвідки 28-ї окремої механізованої бригади.

Життєпис

Народився 21 липня 1982 року в м. Ізяславі. Ріс у сім'ї військовослужбовця. Учився у школі (нині Ізяславський НВК «ЗОШ І—ІІІ ст. № 2, ліцей»). Навчаючись в 9-му класі, записався до гуртка «Каскад», почав здійснювати свої перші стрибки з парашутом та активно займався спортом.[1]

З 1999 по 2003 роки навчався у Військовому інституті ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського Державного університету, здобув повну вищу освіту та кваліфікацію спеціаліста військового управління, офіцера тактичного рівня.[1]

Після закінчення навчання скерований до 8-ї бригади спеціального призначення в м. Ізяславі. За час проходження служби Олександр був командиром групи, командиром роти, начальником штабу — першим заступником командира загону спецпризначення. Неодноразово перебував у закордонних відрядженнях для обміну досвідом по діях підрозділів спецпризначення та вивченню іноземної мови, зокрема у Чехії, Угорщині, Словаччині, Норвегії. Володів англійською мовою на високому рівні. ЗгодомШаблон:Коли був направлений старшим військовим спостерігачем центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних сил України до Придністровського регіону Республіки Молдова.[1]

Російсько-українська війна

Після початку війни на сході тимчасово став начальником розвідки 28-ї механізованої бригади.[1]

Загинув 25 грудня 2014 року, виконуючи завдання під Донецьком. Ідучи в черговий раз на завдання з розвідки, Олександр вів групу в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське (Ясинуватський район) Донецької області. Виявивши небезпеку, віддав наказ залишитися всім на місці і чекати його розпоряджень. Олександр зі своїм помічником пішов на огляд місцевості. Невдовзі пролунав вибух: Олександр підірвався на міні ОЗМ-72.[1] Разом з ним загинув молодший сержант Віорел Лісник.[2]

Похований на Алеї Слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове (Хмельницький). Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей.

Нагороди та відзнаки

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[3]
  • Рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно).
  • Рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року надано звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно).

Вшанування

  • Ізяславський НВК «ЗОШ І—III ст. № 2, ліцей» названий його іменем
  • У 2017 році працівниками Ізяславського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-III ступенів № 2, ліцей» Л. М. Хомюк, Т. О. Демчук, Н. П. Розомюк було впорядковано збірку «Він любив свою землю» на честь Олександра Кушнірука.[4][5][6]
  • 7 вересня 2017 року в місті Ізяслав на подвір'ї Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, ліцей» встановили погруддя Олександра Кушнірука.[7]
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 грудня[8][9].

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ