-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Михайлюк Юрій Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 

Поточна версія на 05:09, 10 жовтня 2023

Юрій Михайлюк
Юрій Володимирович Михайлюк
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Юрій Володимирович Михайлюк — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Навчався у школі № 1 смт Лисянка Черкаської області. Закінчив Київський національний університет. У званні лейтенанта упродовж двох років служив офіцером-психологом у танковому батальйоні. Зрештою перевівся до 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. З 2014 року воює на Сході України. Вже у перших боях показав себе талановитим та принциповим командиром.

У ході російського вторгнення до України в 2022 році брав участь в обороні міста Волновахи на Донеччині, яку активно намагався захопити противник. З метою запобігання загибелі чи полону мирне населення та поранених евакуювали. Також було ухвалено рішення відступити з оборонних рубежів для перегрупування. Після цього військові під командуванням капітана перемістилися для подальшої оборони Вуглегірська, де перешкоджали спробам ворога здійснити оточення, вчасно виявляючи та знешкоджуючи диверсійні групи й колони противника. У середині березня у Вуглегірську рота потрапила в оточення. Бій тривав близько 12 годин. Не маючи великої кількості боєприпасів, Юрій Михайлюк зумів об'єднатися з механізованим батальйоном іншої бригади, рятуючи його пораненого командира, взяти побратимів під своє командування, завдяки чому зумів протриматися в цьому важкому бою та вирватися з оточення.[1]

У віці 33 років отримав звання «Герой України»[2]. Вже наступного дня після нагородження дістав кульове поранення в ногу. Попри поранення, продовжував керувати підрозділом у бою. Тільки коли воїнам вдалось успішно відбити ворожу атаку, погодився на евакуацію.[3]

Нагороди

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[4]

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ