-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Мул Сергій Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>FlamebergUA
(→‎Скандали та звинувачення у корупції: - додано вторинні джерела щодо окремих фактів)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:11, 10 жовтня 2023

Шаблон:Недостатньо джерел

Сергій Мул
Мул Сергій Анатолійович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергій Анатолійович Мул ( , Лисогірка, Хмельницька область) — генерал-майор Державної прикордонної служби України (ДПСУ), начальник Південного регіонального управління ДПСУ, учасник російсько-української війни.

Життєпис та кар'єра

Сергій Мул народився 27 липня 1973 року в селі Лисогірка Летичівського району Хмельницької області. Після закінчення середньої школи навчався у Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі, а пізніше — в інституті Прикордонних військ України, Національній академії Прикордонних військ України. В 1994 році прийшов до прикордонної служби України. Починав службу старшим контролером застави прикордонного контролю. Шість років (2013—2019 рр.) очолював ОКПП «Київ». В той час був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Під час АТО ніс службу на Сході України, також обіймав посаду заступника директора Департаменту охорони держкордону. 18 листопада 2019 року був представлений особовому складу як новий командувач Південного управління ДПСУ

Скандали та звинувачення у корупції

20 грудня 2022 року НАБУ та САП повідомили Сергія Мула про підозру у внесенні недостовірних даних до електронних декларацій за 2020 та 2021 роки[1]. Кваліфікація його дій підпадала під ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.[2]

Слідство встановило, що Мул не вказав у декларації за 2020 рік наявність у його дружини земельної ділянки та будинку у передмісті Києва, вартість якого оцінювалася в 1,5 мільйона гривень.

Після початку розслідування НАБУ і САП, Сергій Мул намагався приховати факт недекларування, і відобразив у декларації за 2021 рік інформацію про «земельну ділянку зі спорудами» загальною площею 500 м2 у передмісті Києва, і яка нібито лише з 1 січня 2021 року знаходиться в дружини й доньок на іншому праві користування, а саме — «тимчасове проживання»[3][4].

Судове засідання Вищого антикорупційного суду по справі було призначено на 13 березня 2023 року[5]. Пізніше цього ж місяця, захист Сергія Мула попросив суд проводити розгляд справи у закритому режимі, проти чого виступав прокурор. Захист пояснював це тим, що посадовець є військовим, і "обізнаність про його місце перебування" нібито "може загрожувати його життю"[6]. Суд ухвалив рішення про закриття процесу від публіки[7][8].

19 липня 2023 року Вищий антикорупційний суд вирішив звільнити Сергія Мула від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення (в частині внесення недостовірних даних до електронної декларації за 2020 рік)[9]. Розгляд справи в частині декларації за 2021 рік триває.

22 вересня 2023 року видання "Українська Правда" опублікувало розслідування[10], згідно з матеріалами якого 14 листопада 2022 року Сергія Мула зупинили працівники Патрульної Поліції України та намагалися скласти протокол про адміністративне правопорушення та пропонували Сергію Мулу пройти тест на наявність алкоголю в організмі через ознаки алкогольного сп'яніння. Згідно з опублікованим записом[11], Сергій Мул погрожував співробітникам поліції, використовуючи фразу "Принциповий? Ризикуйте!", після чого подзвонив невідомій особі та намагався передати телефон працівнику поліції. Через деякий час на місце події приїхав співробітник ДПСУ в масці та з автоматом, який змінив номерний знак на автомобілі Сергія Мула[12]. В ході дзвінка журналіста "Української Правди" Михайла Ткача, Сергій Мул погрожував йому судом та питав, чого Михайло Ткач не на фронті[13].

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2012) — за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм.
  • Орден Орден Данила Галицького (2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне виконання службового обов'язку[14].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ