-
Прохорський Василь Петрович: відмінності між версіями
ua>Reader85 м (→Посилання: шаблон) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 15:58, 13 грудня 2022
Василь Петрович Прохорський (Шаблон:Н 4 травня 1980, Щуча Гребля, Чернігівська область, УРСР — Шаблон:† 18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, волонтер Медичної служби. Загинув під час штурму Євромайдану спецпідрозділами «Беркут». Електрик торговельного обладнання.[1] Герой України.
Життєпис
Народився у козацькій родині Прохорських — вихідців з Прохорівської сотні Ніжинського полку. Закінчив Дмитрівську середню школу. Працював певний час в органах МВС України, після звільнення — в охоронній фірмі у Києві. Займався спортом, вів сторінку у соціальних мережах із гаслом «Рабів до раю не пускають».
Участь у Євромайдані
За свідченням друзів та колишніх однокласників, активно брав участь у акціях Євромайдану з початку грудня 2013 року. Перевагу надавав волонтерській роботі у медичній службі, з якою зустрів штурм спецпідрозділів «Беркут» 18 лютого 2014 року. Завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, отримав кульове поранення у потилицю, від чого помер на місці. Це сталося в районі Львівської барикади на вулиці Інститутській, ближче до 18.00.
Мати загиблого Світлана Діденко свідчить:
Після тривалих розшуків зниклого безвісти Прохорського, його тіло знайшли у морзі Центру судово-медичної експертизи МОЗ України (на вулиці Оранжерейній) 22 лютого.
Із ФБ: [2]
Без годувальника залишилися стара мати та бабуся, молодший брат.
Вшанування
Поховано 23 лютого у смт. Дмитрівка на Алеї Слави. Репортаж про похорон активіста Майдану, одного з героїв «Небесної Сотні», показав 5-ий загальнонаціональний телеканал. 26 вересня у Дмитрівці встановлений пам'ятник на честь Прохорського, елеметном якого стала символічна майданна шина. Портрет Василя Прохорського у терновому вінці розташований у фоє Верховної Ради України — поруч з іншими фотопортретами загиблих учасників Євромайдану.
18-та сесія (позачергова) Чернігівської обласної ради, яка відбулася 4 березня 2014, прийняла рішення: «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Мовчану Андрію Сергійовичу, посмертно» та «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Прохорському Василю Петровичу, посмертно».[3]
Підтримуючи ці рішення голова обласної ради, зазначив: «це молоді хлопці, які віддали своє життя за демократичний і європейський вибір нашої держави. Вони заслуговують на всенародну вдячність і вшанування». Пам'ять загиблих земляків-майданівців присутні вшанувати хвилиною мовчання.
У Чернігові, розпорядженням міського голови від лютого 2016 року, вулицю Ленінградську перейменовано на честь Героя України Василя Прохорського[4].
Нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[5]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[6]
Застереження
Василь Прохорський — один із трьох загиблих учасників Євромайдану з Чернігівської області.
У багатьох джерелах помилково вказано місце народження загиблого — Чернівецька область, також існують різночитання дати загибелі — 18 чи 20-те лютого.
Примітки
Посилання
- Списки загиблих учасників Євромайдану. Євромайдан SOS
- На Бахмаччині відкрили пам'ятник герою Небесної Сотні Василю Прохорському
- Борис Бобришев. Ти крок ступив у небесний рай. Репортаж про відкриття монумента Василю Прохорському. — Газета «Порадник». — 26 вересня 2014
Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України
- ↑ 1,0 1,1
http://m.gorod.cn.ua/news_52727.html
- ↑
http://zik.ua/ua/news/2014/02/22/zagybli_geroi_maydanu_463774
- ↑
http://bhrr.gov.ua/news/item/896-vidbulosya-trete-zasidannya-18-pozachergovoyi-sesiyi-chernigivsko
- ↑
http://www.chernigiv-rada.gov.ua/document/rozporyadzshenya-mer/7960
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015