Ринкун Володимир Борисович

Ринкун Володимир Борисович
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́́мир Бори́́сович Ринкун (5 червня 1973 — 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Бойовий шлях

Закінчив ірпінську ЗОШ № 17, київське ПТУ, здобув професію гранувальника ювелірних виробів. Протягом 1992—1994 років пройшов службу в лавах ЗСУ, морська піхота. 1995 року зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського міськвідділу ГУ МВС України. Протягом 2000—2003 років жив та працював у Португалії. 2004 року брав участь у подіях Майдану. 2013—2014-го брав участь у подіях Революції Гідності. В часі війни — доброволець, снайпер, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Арсенал», від 17 липня — в зоні бойових дій.

29-го серпня 2014-го вранці, під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові вантажівки ЗІЛ біля кабіни разом із «Сократом» по дорозі з Многопілля до Червоносільського. У правий бік авта влучив снаряд з ПТРК «Фагот», ще один влучив у двигун. Загинув з Берегом, Утьосом, Варгом та Черепом.

Як невідомий захисник України похований на Краснопільському кладовищі 16 жовтня 2014-го. Упізнаний за експертизою ДНК, перепохований 17 квітня 2015-го в Ірпені.

Без Володимира лишилися мама та донька Марія 2005 р. н.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Джерела

• Ринкун Володимир Борисович
• Шаблон:УПУ