Поліщук Катерина Олександрівна

Катерина Поліщук Катерина Олександрівна Поліщук
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:ІП Катерина Олександрівна Поліщук (позивний — Пташка, Пташка зі сталі; Шаблон:Н 31 березня 2001, с. Соснівка Тернопільської області, Україна) — українська поетеса, акторка, парамедик-доброволець Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). Почесна громадянка Тернополя (2022).

У 2022 році увійшла до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

Життєпис

Робота Андрія Данковича

Катерина Поліщук народилася 31 березня 2001 року у селі Соснівці, нині Шумської громади Кременецького району Тернопільської области України.

2020 року закінчила відділ співу Тернопільського мистецького фахового коледжу, працювала в київській мотошколі «The Riders».

Навесні 2021 року у Києві пройшла курси домедичної допомоги та відправилася надавати допомогу бійцям в зону бойових дій на Донеччину.

Парамедик медичного батальйону «Госпітальєри». Під час війни 2022 приїхала працювати до госпіталя в Маріуполі. Росіяни розбомбили шпиталь, після чого Катерина з іншими парамедиками потрапила на завод Азовсталь. Стала відома завдяки виконанню кількох українських патріотичних пісень (зокрема «Зродились ми великої години», «Нам не страшний червоний гніт», «Батько наш — Бандера») в підвалах «Азовсталі».

19 травня Катерина з іншими медиками та військовослужбовцями, виконуючи наказ президента Зеленського, вийшла з заводу «Азовсталь», після чого всі оборонці «Азовсталі» потрапили у російський полон.

Втратила в оточеному Маріуполі коханого Ярослава та близького друга Віталіка, котрі служили у 36 ОБрМП .

21 вересня відбувся обмін полоненими, серед них була Катерина..

20 листопада у фіналі 12-го сезону шоу «Голос країни» виконала українську колискову «Спи, маленький козачок».

Творчість

Вірші друкувалися у газеті «Вільне життя плюс», у поетичних збірках. Авторка збірки поезій «Мелодія душі».

Акторка вистави Лілі Костишин і Богдана Мельничука «Розлучені теж сміються» Тернопільського народного драматичного театру-студії «Сузір'я».

Нагороди

• орден «За мужність» III ступеня (2 грудня 2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі;
• почесний громадянин міста Тернополя (22 серпня 2022);
• лауреат конкурсу «Людина року-2022» на Тернопільщині.

Джерела

• Боденчук, Б. Мати «Пташки» з Тернопільщини прокоментувала звільнення доньки // Суспільне Новини. — 2022. — 22 вересня.
• Боденчук, Б. Мама «Пташки» з Тернопільщини прокоментувала відео, яке опублікували російські пропагандисти // Суспільне Новини. — 2022. — 20 вересня.
• Цвик, О. Зірки згоряють, а ми будемо жити вічно: історія «Пташки» з Тернопільщини // Суспільне Новини. — 2022. — 24 серпня.
• Фаріон, І. «Коли моя Катруся повернеться з чужини, приготую її улюблених вареників із сиром…» // Високий замок. — 2022. — 8 червня.
• Шот, М. Її назвали «Пташкою» // Урядовий кур'єр. — 2022. — 19 травня.
• Терлюк, І. Військова з Тернопільщини «Пташка» жива і продовжує співати у підвалах «Азовсталі» // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 10 травня.
• Чеславский, О. Пташка зі сталі // OBOZREVATEL. — 2022. — 9 травня.
• Цвик, О. Маріупольська «Пташка»: дівчина, яка співає у підвалах «Азовсталі», — із Тернопільщини // Суспільне Новини. — 2022. — 6 травня.
• Іноземцева, Ю. «Пташка зі сталі, яку не зламати!» Ми дізналися історію нашої землячки, яка захищає «Азовсталь» // 20 хвилин. — 2022. — 6 травня.