-
Сідорін Сергій Володимирович: відмінності між версіями
ua>АтаБот м (виправлення за допомогою AWB) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 05:18, 10 жовтня 2023
| Сідорін Сергій Володимирович | |
|---|---|
 МайорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Сергій Володимирович Сідорін — український військовослужбовець, капітан Національної гвардії України. Лицар ордена «За мужність» III ступеня.
Життєпис
Народився 1987 року в селі Дубіївка на Черкащині.
2010 закінчив Академію внутрішніх військ МВС у м. Харків, де навчався на командному факультеті. Зарахований до особового складу спецпідрозділу «Барс» внутрішніх військ МВС, в/ч 3027, Нові Петрівці. Пройшов шлях від командира взводу спеціального призначення до заступника командира батальйону спеціального призначення.
Має перший розряд з боксу. Переможець регіонального етапу (серед військових частин Північного територіального командування) конкурсу «Кращий за професією» 2013 року — занесений на дошку Пошани Північного територіального об'єднання НГУ за високі показники у службово-бойовій діяльності.
З весни 2014 бере участь в антитерористичній операції на Сході України.
26 червня 2014, в часі «перемир'я», противник близько 19:30 почав обстріл блокпосту № 1 на північно-західній околиці Слов'янська — поблизу селища Мирне (біля дамби Рибгоспу) — одразу з двох сторін із танків і мінометів, після чого пішов на штурм. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили, — резервіст 2-го резервного батальйону НГУ Вадим Д. з РПГ підбив танк, що насувався на позиції нацгвардійців, старший лейтенант Сідорін з РПГ-7 вивів його з ладу. Від останнього пострілу танка дістав осколкове поранення у ногу. В бою загинули солдат 2-го резервного батальйону доброволець-майданівець Артур Гулик і троє десантників 95-ї аеромобільної бригади. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити, але вже наступного дня блокпост було відбито[1][2].
Проходив лікування у травматологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю. Достроково отримав звання капітана, нагороджений орденом.
У 2015 — командир 9-ї навчальної роти 1-ї оперативної бригади НГУ[3].
Станом на лютий 2017 — командир роти 1-го батальйону оперативного призначення 4-ї бригади оперативного призначення НГУ (бригада швидкого реагування), в/ч 3018, смт Гостомель.
Мешкає в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області. Разом з дружиною Наталією виховує доньку.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[4].
Примітки
Джерела
- Бій на околиці Слов'янська // facebook Arsen Avakov, 26 червня 2014.
- Поранений офіцер — черкащанин Сергій Сідорін повів в атаку солдат і підбив танк // «Почерк», 5 липня 2014.
- Євген Роженюк. Вийшов переможцем у дуелі з танком // «Іменем закону», 11 липня 2014.
- Поранений офіцер Національної гвардії Сергій Сидорін повів в атаку своїх бійців і переміг терористів // «Урядовий кур'єр», 17 липня 2014.
- Юлія Бабич. Пам'яті Артура Гулика та захисників першого блокпосту Слов'янська // Цензор.нет, 20 серпня 2014.
- Президент вручив військовим Нацгвардії України сертифікати для отримання житла та ключі від квартир // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 17 жовтня 2016.
- До бою — готові: Бригада швидкого реагування Нацгвардії провела навчання на Київщині // 5 канал, 4 лютого 2017.
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили // Сайт Міністерства оборони України, 27 червня 2014
- ↑ Внаслідок бою під Слов'янськом загинуло п'ятеро військовослужбовців // ForUm, 27 червня 2014
- ↑ Вихованці кавалера ордену «За мужність» ІІІ ступеню Сергія Сідоріна склали військову присягу // Сайт Національної гвардії України, 15 червня 2015
- ↑ Шаблон:УПУ