-
Стеблюк Всеволод Володимирович: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>Reader85 (уточнення) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Науковець | {{Науковець | ||
| ім'я | |ім'я = Всеволод Стеблюк | ||
| ім'я_мовою_оригіналу = | |ім'я_мовою_оригіналу = | ||
| зображення = CF064801 w full (1).jpg | |зображення = CF064801 w full (1).jpg | ||
| зображення_розмір | |зображення_розмір = | ||
| зображення_підпис | |зображення_підпис = | ||
| дата народження | |дата народження = 4.5.1967 | ||
| місце народження = [[Київ]], [[УРСР]] | |місце народження = [[Київ]], [[УРСР]] | ||
| дата смерті = | |дата смерті = | ||
| місце смерті = | |місце смерті = | ||
| резиденція = | |резиденція = | ||
| громадянство = {{URS}}→{{UKR}} | |громадянство = {{URS}}→{{UKR}} | ||
| національність = [[Українець]] | |національність = [[Українець]] | ||
| галузь = [[Медицина]] | |галузь = [[Медицина]] | ||
| заклад = | |заклад = Національна Гвардія України | ||
| Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця]] | Національний медичний університет імені О. Богомольця | ||
| звання = [[Професор]] | |alma mater = Національний медичний університет імені О. Богомольця | ||
| ступінь = [[Доктор медичних наук]] | Національна академія внутрішніх справ | ||
| керівник = | |Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця]] | ||
| учні = | |звання = [[Професор]] | ||
| нагороди = {{ряд2| {{Орден Свободи}} }} | |ступінь = [[Доктор медичних наук]] | ||
{{ряд2| {{Заслужений лікар України}} | |керівник = | ||
|учні = | |||
| примітки = | |нагороди = {{ряд2| {{Орден Свободи}}|{{Народний Герой України 2}} }} | ||
| портрет | {{ряд2| {{Заслужений лікар України}}|{{Державна премія України в галузі науки і техніки|2018}} }} | ||
| Посада = | |примітки = | ||
| відомий через = | |портрет = | ||
| Батько = | |Посада = Під час війни — командир медичної роти | ||
| Мати = | |відомий через = Військовий лікар, засновний напрямку «Адаптивна мдицина», учасник російсько-української війни, під Іловайськом врятував понад 80 поранених українських бійців. | ||
| Дружина = | |Батько = | ||
| Чоловік = | |Мати = | ||
| Діти = | |Дружина = | ||
| особиста_сторінка = | |Чоловік = | ||
|Діти = | |||
|особиста_сторінка = | |||
}} | }} | ||
{{Однофамільці|Стеблюк}} | {{Однофамільці|Стеблюк}} | ||
'''Стеблюк Всеволод Володимирович''' ({{Нар}} [[4 травня]] [[1967]], [[Київ]]) — український вчений-медик, громадський діяч та [[бард]], [[доктор медичних наук]], [[професор]], [[заслужений лікар України]] (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018) | '''Стеблюк Всеволод Володимирович''' ({{Нар}} [[4 травня]] [[1967]], [[Київ]]) — український вчений-медик, громадський діяч та [[бард]], [[доктор медичних наук]], [[професор]], [[заслужений лікар України]] (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреат премі Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій (2019) | ||
Учасник [[Революція гідності|Революції гідності]] та військовий лікар на [[Війна на сході України|війні на сході України]], відомий з позивним «Айболіт», учасник [[Бої за Іловайськ|боїв під Іловайськом]]. | Учасник [[Революція гідності|Революції гідності]] та військовий лікар на [[Війна на сході України|війні на сході України]], відомий з позивним «Айболіт», учасник [[Бої за Іловайськ|боїв під Іловайськом]]. | ||
Один з розробників теорії та практики сучасної військової медицини України. | |||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 43: | Рядок 47: | ||
Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова АМН України|НДІ серцево-судинної хірургії]]. | Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова АМН України|НДІ серцево-судинної хірургії]]. | ||
У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві | У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. У [[1999]]—[[2004]] роках на працює на наукових посадах в закладах [[МОЗ України]]. | ||
Від 2004 року поновлений на службі в [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС]], очолював медичну службу Київської міліції. | Від 2004 року поновлений на службі в [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС]], очолював медичну службу Київської міліції. | ||
Від 2010 року — професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ. | Від 2010 року — професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ. | ||
| Рядок 53: | Рядок 55: | ||
Під час визвольних змагань 2013—2014 року — лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву. | Під час визвольних змагань 2013—2014 року — лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву. | ||
Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.<ref>{{Cite web |url=http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na |title=ГЕРОЙ-МЕДИК, СПАСАВШИЙ ЛЮДЕЙ ПОД ИЛОВАЙСКОМ |accessdate=5 вересня 2014 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905233736/http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na }}</ref> Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. | Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.<ref>{{Cite web |url=http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na |title=ГЕРОЙ-МЕДИК, СПАСАВШИЙ ЛЮДЕЙ ПОД ИЛОВАЙСКОМ |accessdate=5 вересня 2014 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905233736/http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na }}</ref> Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. Істрорія порятунку поранених стала майже легендою, цій події присвячено експозицію з фігурою В. Стеблюка в Музеї становлення української нації.<ref>{{Cite web|title=Всеволод Стеблюк|url=https://www.museumsun.org/person/83/|website=www.museumsun.org|accessdate=2023-08-13}}</ref> | ||
[[Файл:Cover -АТО02.jpg|міні|Обкладинка книги. ]] | [[Файл:Cover -АТО02.jpg|міні|Обкладинка книги. ]] | ||
З грудня 2014 по | З грудня 2014 по квітень 2017 року — помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ. | ||
З квітня 2016 року по червень 2020 року— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності — медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому. Звільнився з військової служби за станом здоров'я в 2020 році | |||
З червня 2020 року по квітень 2021 — генеральний директор директорату медичного забезпечення, реабілітації та соціальної реадаптації ветеранів в Міністертсві у справах ветеранів України. Розробив у співавторстві "Дорожню карту реабілітацї екс-комбатантів. | |||
З | З вересня 2020 року — професор Національного медичного університету імені О. Богомольця, викладає медицину невідкладних станів та військово-спеціальну медичну підготовку в інституті післядипломної освіти. | ||
У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». | У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». Долучається до українського кніематографа, спочатку як консультант фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сейтаблаєва, потім грає епізодичні ролі у фільмі Олеся Саніна «Довбуш» (роль польського лікаря) та у фільмі Андрія Кавуна «Кордон», за романом Євгена Положія «Іловайськ». В цьому фільмі роль «Айболіта» зіграв Богдан Бенюк, а В.Стеблюк грає роль старшини. | ||
Кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати]] від [[Політична партія «Сила і честь»|партії «Сила і честь»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], № 20 у списку. Безпартійний.<ref>{{Cite web |url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html |title=Центральна виборча комісія |accessdate=19 липня 2019 |archive-date=19 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190719001517/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01%3D919pf7201%3D17087.html }}</ref> | Кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати]] від [[Політична партія «Сила і честь»|партії «Сила і честь»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], № 20 у списку. Безпартійний.<ref>{{Cite web |url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html |title=Центральна виборча комісія |accessdate=19 липня 2019 |archive-date=19 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190719001517/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01%3D919pf7201%3D17087.html }}</ref> | ||
З початку повномасштабного вторгнення російських військ брав участь у медичному забезпеченні оборони Києва, евакуації цивільних мешкаців Ірпіня та Бучі, супроводі оперативних груп МВС при зачистці звільнених територій. З квітня по листопад 2022 року — медичний директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова<ref>{{Cite web|title=Військовий лікар Всеволод Стеблюк: "Дістали маленький мішок. Я подумав, що там вугольки або фрагменти тіл. Розкрили, а там згниле оголене тіло дівчинки, напевно, років 10-11. Такі речі реально перевертають всю свідомість"|url=https://censor.net/ua/resonance/3363199/viyiskovyyi_likar_vsevolod_steblyuk_distaly_malenkyyi_mishok_ya_podumav_scho_tam_vugolky_abo_fragmenty|website=Цензор.НЕТ|date=2022-08-30|accessdate=2023-08-13|language=uk|last=Цензор.НЕТ}}</ref> | |||
З грудня 2022 року — військовий медик в Національній Гвардії України<ref>{{Cite web|title=Медична рота «Діти Айболіта» бригади «Буревій»: наша місія – врятувати тих, хто захищає (ВІДЕО) - НГУ|url=https://ngu.gov.ua/medychna-rota-dity-ajbolita-brygady-burevij-nasha-misiya-vryatuvaty-tyh-hto-zahyshhaye-video/|website=ngu.gov.ua|accessdate=2023-08-13}}</ref> | |||
== Нагороди == | == Нагороди == | ||
* [[Орден Свободи]] ([[22 серпня]] [[2016]]) — ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>{{УПУ|338/2016|22 серпня 2016|Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України}}</ref> | * [[Орден Свободи]] ([[22 серпня]] [[2016]]) — ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>{{УПУ|338/2016|22 серпня 2016|Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України}}</ref> | ||
* [[Заслужений лікар України]] ([[15 квітня]] [[2008]]) — ''за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність''<ref>{{УПУ|351/2008|15 квітня 2008|Про відзначення державними нагородами України}}</ref> | * [[Заслужений лікар України]] ([[15 квітня]] [[2008]]) — ''за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність''<ref>{{УПУ|351/2008|15 квітня 2008|Про відзначення державними нагородами України}}</ref> | ||
* [[Державна премія України в галузі науки і техніки]] [[Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки (2018)|2018]] року — за Цикл наукових праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту»<ref>[https://nmuofficial.com/zagalni-vidomosti/kafedri/department-therapy-infectious-disease-dermatology-postgraduate-education/spivrobitnyky-kafedry/ Кафедра терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти] // Офіційний сайт Національного медичного університету імені О. О. Богомольця</ref> (у складі колективу) | |||
* У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою — [[Орден «Народний Герой України»|«Народний Герой України»]], запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. | * У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою — [[Орден «Народний Герой України»|«Народний Герой України»]], запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. | ||
В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України | В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За гуманітарну участь у антитерористичній операції». | ||
== Наукова діяльність == | == Наукова діяльність == | ||
В [[1999]] році захищає кандидатську дисертацію на тему ''«Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»''<ref>[http://www.new-disser.ru/order/566912.html Все диссертации]{{Недоступне посилання|date=липень 2019|bot=InternetArchiveBot}}</ref>, присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки. | |||
У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему ''«Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»''<ref>{{Cite web|url=http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html|title=Каталог диссертаций|accessdate=6 лютого 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180204170612/http://ukrdissers.info/disser_118977.html|archivedate=4 лютого 2018|deadurl=yes}}</ref>, присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами ([[синдром хронічної втоми]], [[фіброміалгія]], [[синдром менеджера]]). | |||
Коло наукових інтересів: медицина воєнного часу, від невікладних станів при бойовій травмі (питання [[анестезіологія|анестезіології]], [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]), організації медичного забезпечення до проблеми психо-фізичної реабілітації. | |||
Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004). | Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004). | ||
Засновник та голова наково-методичної ради ГО «Українська асоціація військової медицини». | |||
В складі творчого колективу | В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту» (Указ Президента України № 112 від 8 квітня 2019 року), а в 2019 — лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 10:50, 30 вересня 2023
Шаблон:Науковець Шаблон:Однофамільці Стеблюк Всеволод Володимирович ( 4 травня 1967, Київ) — український вчений-медик, громадський діяч та бард, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреат премі Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій (2019)
Учасник Революції гідності та військовий лікар на війні на сході України, відомий з позивним «Айболіт», учасник боїв під Іловайськом.
Один з розробників теорії та практики сучасної військової медицини України.
Життєпис
У 1984 році вступив на перший курс медичного інституту ім. Богомольця в Києві. В 1989 році організовує осередок Народного Руху України в Київському медичному інституті. В 1990 році бере участь у «Революції на граніті», очолює медичну службу табору голодуючих студентів. У 1990 році стає членом Української республіканської партії. У 1989—1992 роках бере участь в різних мистецьких заходах як автор і виконавець пісень, головним чином патріотичної лірики. Лауреат фестивалів «Молодість», «Оберіг», «Дзвін». Входив до так званого «Деміївського братства» (І. Жук, О. Різник, В. Семенов, С. Пиркало).
Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом НДІ серцево-судинної хірургії.
У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. У 1999—2004 роках на працює на наукових посадах в закладах МОЗ України.
Від 2004 року поновлений на службі в МВС, очолював медичну службу Київської міліції.
Від 2010 року — професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ.
Під час визвольних змагань 2013—2014 року — лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву.
Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.[1] Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. Істрорія порятунку поранених стала майже легендою, цій події присвячено експозицію з фігурою В. Стеблюка в Музеї становлення української нації.[2]
З грудня 2014 по квітень 2017 року — помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ.
З квітня 2016 року по червень 2020 року— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності — медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому. Звільнився з військової служби за станом здоров'я в 2020 році
З червня 2020 року по квітень 2021 — генеральний директор директорату медичного забезпечення, реабілітації та соціальної реадаптації ветеранів в Міністертсві у справах ветеранів України. Розробив у співавторстві "Дорожню карту реабілітацї екс-комбатантів.
З вересня 2020 року — професор Національного медичного університету імені О. Богомольця, викладає медицину невідкладних станів та військово-спеціальну медичну підготовку в інституті післядипломної освіти.
У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». Долучається до українського кніематографа, спочатку як консультант фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сейтаблаєва, потім грає епізодичні ролі у фільмі Олеся Саніна «Довбуш» (роль польського лікаря) та у фільмі Андрія Кавуна «Кордон», за романом Євгена Положія «Іловайськ». В цьому фільмі роль «Айболіта» зіграв Богдан Бенюк, а В.Стеблюк грає роль старшини.
Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 20 у списку. Безпартійний.[3]
З початку повномасштабного вторгнення російських військ брав участь у медичному забезпеченні оборони Києва, евакуації цивільних мешкаців Ірпіня та Бучі, супроводі оперативних груп МВС при зачистці звільнених територій. З квітня по листопад 2022 року — медичний директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова[4]
З грудня 2022 року — військовий медик в Національній Гвардії України[5]
Нагороди
- Орден Свободи (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[6]
- Заслужений лікар України (15 квітня 2008) — за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність[7]
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2018 року — за Цикл наукових праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту»[8] (у складі колективу)
- У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою — «Народний Герой України», запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова.
В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За гуманітарну участь у антитерористичній операції».
Наукова діяльність
В 1999 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»[9], присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки.
У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему «Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»[10], присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами (синдром хронічної втоми, фіброміалгія, синдром менеджера).
Коло наукових інтересів: медицина воєнного часу, від невікладних станів при бойовій травмі (питання анестезіології, інтенсивної терапії), організації медичного забезпечення до проблеми психо-фізичної реабілітації.
Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004).
Засновник та голова наково-методичної ради ГО «Українська асоціація військової медицини».
В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту» (Указ Президента України № 112 від 8 квітня 2019 року), а в 2019 — лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій.
Примітки
- ↑
http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na
- ↑
https://www.museumsun.org/person/83/
- ↑
https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html
- ↑
https://censor.net/ua/resonance/3363199/viyiskovyyi_likar_vsevolod_steblyuk_distaly_malenkyyi_mishok_ya_podumav_scho_tam_vugolky_abo_fragmenty
- ↑
https://ngu.gov.ua/medychna-rota-dity-ajbolita-brygady-burevij-nasha-misiya-vryatuvaty-tyh-hto-zahyshhaye-video/
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Кафедра терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти // Офіційний сайт Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
- ↑ Все диссертации
- ↑
http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html