-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Стеблюк Всеволод Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Науковець  
{{Науковець
| ім'я               = Всеволод Стеблюк
|ім'я = Всеволод Стеблюк
| ім'я_мовою_оригіналу =
|ім'я_мовою_оригіналу =  
| зображення = CF064801 w full (1).jpg
|зображення = CF064801 w full (1).jpg
| зображення_розмір =  
|зображення_розмір =  
| зображення_підпис =  
|зображення_підпис =  
| дата народження   = 4.5.1967
|дата народження = 4.5.1967
| місце народження = [[Київ]], [[УРСР]]
|місце народження = [[Київ]], [[УРСР]]
| дата смерті =
|дата смерті =  
| місце смерті =
|місце смерті =  
| резиденція =
|резиденція =  
| громадянство = {{URS}}→{{UKR}}
|громадянство = {{URS}}→{{UKR}}
| національність = [[Українець]]
|національність = [[Українець]]
| галузь = [[Медицина]]
|галузь = [[Медицина]]
| заклад =
|заклад = Національна Гвардія України
| Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця]]
Національний медичний університет імені О. Богомольця
| звання = [[Професор]]
|alma mater = Національний медичний університет імені О. Богомольця
| ступінь = [[Доктор медичних наук]]
Національна академія внутрішніх справ
| керівник =
|Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця]]
| учні =
|звання = [[Професор]]
| нагороди = {{ряд2| {{Орден Свободи}} }}
|ступінь = [[Доктор медичних наук]]
{{ряд2| {{Заслужений лікар України}} }}
|керівник =
{{ряд2| {{Народний Герой України 2}} }}
|учні =
| примітки =
|нагороди = {{ряд2| {{Орден Свободи}}|{{Народний Герой України 2}} }}
| портрет           =
{{ряд2| {{Заслужений лікар України}}|{{Державна премія України в галузі науки і техніки|2018}} }}
| Посада = Заступник начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи
|примітки =
| відомий через = Засновик напряму «Адаптивна медицина», учасник АТО, під Іловайськом врятував понад 80 поранених українських бійців. Активіст «Іловайського братерства»
|портрет =
| Батько =
|Посада = Під час війни — командир медичної роти
| Мати =
|відомий через = Військовий лікар, засновний напрямку «Адаптивна мдицина», учасник російсько-української війни, під Іловайськом врятував понад 80 поранених українських бійців.
| Дружина =
|Батько =
| Чоловік =
|Мати =
| Діти =
|Дружина =
| особиста_сторінка =
|Чоловік =
|Діти =
|особиста_сторінка =
}}
}}
{{Однофамільці|Стеблюк}}
{{Однофамільці|Стеблюк}}
'''Стеблюк Всеволод Володимирович''' ({{Нар}} [[4 травня]] [[1967]], [[Київ]]) — український вчений-медик, громадський діяч та [[бард]], [[доктор медичних наук]], [[професор]], [[заслужений лікар України]] (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).
'''Стеблюк Всеволод Володимирович''' ({{Нар}} [[4 травня]] [[1967]], [[Київ]]) — український вчений-медик, громадський діяч та [[бард]], [[доктор медичних наук]], [[професор]], [[заслужений лікар України]] (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреат премі Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій (2019)


Учасник [[Революція гідності|Революції гідності]] та військовий лікар на [[Війна на сході України|війні на сході України]], відомий з позивним «Айболіт», учасник [[Бої за Іловайськ|боїв під Іловайськом]].
Учасник [[Революція гідності|Революції гідності]] та військовий лікар на [[Війна на сході України|війні на сході України]], відомий з позивним «Айболіт», учасник [[Бої за Іловайськ|боїв під Іловайськом]].
Один з розробників теорії та практики сучасної військової медицини України.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 43: Рядок 47:
Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова АМН України|НДІ серцево-судинної хірургії]].
Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова АМН України|НДІ серцево-судинної хірургії]].


У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. В [[1999]] році захищає кандидатську дисертацію на тему ''«Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»''<ref>[http://www.new-disser.ru/order/566912.html Все диссертации]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>, присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки. У [[1999]]—[[2004]] роках на працює на наукових посадах в закладах [[МОЗ України]].
У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. У [[1999]]—[[2004]] роках на працює на наукових посадах в закладах [[МОЗ України]].


Від 2004 року поновлений на службі в [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС]], очолював медичну службу Київської міліції.
Від 2004 року поновлений на службі в [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС]], очолював медичну службу Київської міліції.
У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему ''«Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»''<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html |title=Каталог диссертаций |accessdate=6 лютого 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180204170612/http://ukrdissers.info/disser_118977.html |archivedate=4 лютого 2018 |deadurl=yes }}</ref>, присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами ([[синдром хронічної втоми]], [[фіброміалгія]], [[синдром менеджера]]).


Від 2010 року&nbsp;— професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ.
Від 2010 року&nbsp;— професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ.
Рядок 53: Рядок 55:
Під час визвольних змагань 2013—2014 року&nbsp;— лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву.
Під час визвольних змагань 2013—2014 року&nbsp;— лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву.


Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.<ref>{{Cite web |url=http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na |title=ГЕРОЙ-МЕДИК, СПАСАВШИЙ ЛЮДЕЙ ПОД ИЛОВАЙСКОМ |accessdate=5 вересня 2014 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905233736/http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na }}</ref> Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців.
Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.<ref>{{Cite web |url=http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na |title=ГЕРОЙ-МЕДИК, СПАСАВШИЙ ЛЮДЕЙ ПОД ИЛОВАЙСКОМ |accessdate=5 вересня 2014 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905233736/http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na }}</ref> Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. Істрорія порятунку поранених стала майже легендою, цій події присвячено експозицію з фігурою В. Стеблюка в Музеї становлення української нації.<ref>{{Cite web|title=Всеволод Стеблюк|url=https://www.museumsun.org/person/83/|website=www.museumsun.org|accessdate=2023-08-13}}</ref>
[[Файл:Cover -АТО02.jpg|міні|Обкладинка книги. ]]
[[Файл:Cover -АТО02.jpg|міні|Обкладинка книги. ]]
З грудня 2014 по квітен 2017 року&nbsp;— помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ.
З грудня 2014 по квітень 2017 року&nbsp;— помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ.
 
З квітня 2016 року по червень 2020 року— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності&nbsp;— медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому. Звільнився з військової служби за станом здоров'я в 2020 році
 
З червня 2020 року по квітень 2021&nbsp;— генеральний директор директорату медичного забезпечення, реабілітації та соціальної реадаптації ветеранів в Міністертсві у справах ветеранів України. Розробив у співавторстві "Дорожню карту реабілітацї екс-комбатантів.


З квітня 2016 року&nbsp;— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності&nbsp;— медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому.
З вересня 2020 року&nbsp;— професор Національного медичного університету імені О. Богомольця, викладає медицину невідкладних станів та військово-спеціальну медичну підготовку в інституті післядипломної освіти.


У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта».
У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». Долучається до українського кніематографа, спочатку як консультант фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сейтаблаєва, потім грає епізодичні ролі у фільмі Олеся Саніна «Довбуш» (роль польського лікаря) та у фільмі Андрія Кавуна «Кордон», за романом Євгена Положія «Іловайськ». В цьому фільмі роль «Айболіта» зіграв Богдан Бенюк, а В.Стеблюк грає роль старшини.


Кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати]] від [[Політична партія «Сила і честь»|партії «Сила і честь»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], №&nbsp;20 у списку. Безпартійний.<ref>{{Cite web |url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html |title=Центральна виборча комісія |accessdate=19 липня 2019 |archive-date=19 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190719001517/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01%3D919pf7201%3D17087.html }}</ref>
Кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати]] від [[Політична партія «Сила і честь»|партії «Сила і честь»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], №&nbsp;20 у списку. Безпартійний.<ref>{{Cite web |url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html |title=Центральна виборча комісія |accessdate=19 липня 2019 |archive-date=19 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190719001517/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01%3D919pf7201%3D17087.html }}</ref>
З початку повномасштабного вторгнення російських військ брав участь у медичному забезпеченні оборони Києва, евакуації цивільних мешкаців Ірпіня та Бучі, супроводі оперативних груп МВС при зачистці звільнених територій. З квітня по листопад 2022 року&nbsp;— медичний директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова<ref>{{Cite web|title=Військовий лікар Всеволод Стеблюк: "Дістали маленький мішок. Я подумав, що там вугольки або фрагменти тіл. Розкрили, а там згниле оголене тіло дівчинки, напевно, років 10-11. Такі речі реально перевертають всю свідомість"|url=https://censor.net/ua/resonance/3363199/viyiskovyyi_likar_vsevolod_steblyuk_distaly_malenkyyi_mishok_ya_podumav_scho_tam_vugolky_abo_fragmenty|website=Цензор.НЕТ|date=2022-08-30|accessdate=2023-08-13|language=uk|last=Цензор.НЕТ}}</ref>
З грудня 2022 року&nbsp;— військовий медик в Національній Гвардії України<ref>{{Cite web|title=Медична рота «Діти Айболіта» бригади «Буревій»: наша місія – врятувати тих, хто захищає (ВІДЕО) - НГУ|url=https://ngu.gov.ua/medychna-rota-dity-ajbolita-brygady-burevij-nasha-misiya-vryatuvaty-tyh-hto-zahyshhaye-video/|website=ngu.gov.ua|accessdate=2023-08-13}}</ref>


== Нагороди ==
== Нагороди ==
* [[Орден Свободи]] ([[22 серпня]] [[2016]])&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>{{УПУ|338/2016|22 серпня 2016|Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України}}</ref>
* [[Орден Свободи]] ([[22 серпня]] [[2016]])&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>{{УПУ|338/2016|22 серпня 2016|Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України}}</ref>
* [[Заслужений лікар України]] ([[15 квітня]] [[2008]])&nbsp;— ''за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність''<ref>{{УПУ|351/2008|15 квітня 2008|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
* [[Заслужений лікар України]] ([[15 квітня]] [[2008]])&nbsp;— ''за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність''<ref>{{УПУ|351/2008|15 квітня 2008|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
* [[Державна премія України в галузі науки і техніки]] [[Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки (2018)|2018]] року&nbsp;— за Цикл наукових праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту»<ref>[https://nmuofficial.com/zagalni-vidomosti/kafedri/department-therapy-infectious-disease-dermatology-postgraduate-education/spivrobitnyky-kafedry/ Кафедра терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти] // Офіційний сайт Національного медичного університету імені О.&nbsp;О.&nbsp;Богомольця</ref> (у складі колективу)
* У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою&nbsp;— [[Орден «Народний Герой України»|«Народний Герой України»]], запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова.
* У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою&nbsp;— [[Орден «Народний Герой України»|«Народний Герой України»]], запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова.
В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України "За участь в антитерористичній операції"  та "За гуманітарну участь у антитерористичній операції".
В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За гуманітарну участь у антитерористичній операції».


== Наукова діяльність ==
== Наукова діяльність ==
Від 2000 року паралельно займається питаннями [[анестезіологія|анестезіології]], [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]] та психо-фізичної реабілітації.
В [[1999]] році захищає кандидатську дисертацію на тему ''«Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»''<ref>[http://www.new-disser.ru/order/566912.html Все диссертации]{{Недоступне посилання|date=липень 2019|bot=InternetArchiveBot}}</ref>, присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки.
 
У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему ''«Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»''<ref>{{Cite web|url=http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html|title=Каталог диссертаций|accessdate=6 лютого 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180204170612/http://ukrdissers.info/disser_118977.html|archivedate=4 лютого 2018|deadurl=yes}}</ref>, присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами ([[синдром хронічної втоми]], [[фіброміалгія]], [[синдром менеджера]]).
 
Коло наукових інтересів: медицина воєнного часу, від невікладних станів при бойовій травмі (питання [[анестезіологія|анестезіології]], [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]), організації медичного забезпечення до проблеми психо-фізичної реабілітації.


Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004).
Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004).


Автор монографій «Хвороби дезадаптації в практиці відновної медицини», «Головний біль», «Професійно-соціальний стрес та стрес-індуковані розлади», «Лікування хронічних больових синдромів на курорті Хмільник», навчальних посібників «Наркологія», «Антинаркотична профілактика», атласу-посібника «Судова медицина для працівників правоохоронних органів», ряду винаходів та методичних рекомендацій.
Засновник та голова наково-методичної ради ГО «Українська асоціація військової медицини».


В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць "Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту" (Указ Президента України №112 від 8 квітня 2019 року).  
В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту» (Указ Президента України №&nbsp;112 від 8 квітня 2019 року), а в 2019&nbsp;— лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій.


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 05:19, 10 жовтня 2023

Шаблон:Науковець Шаблон:Однофамільці Стеблюк Всеволод Володимирович ( 4 травня 1967, Київ) — український вчений-медик, громадський діяч та бард, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреат премі Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій (2019)

Учасник Революції гідності та військовий лікар на війні на сході України, відомий з позивним «Айболіт», учасник боїв під Іловайськом.

Один з розробників теорії та практики сучасної військової медицини України.

Життєпис

У 1984 році вступив на перший курс медичного інституту ім. Богомольця в Києві. В 1989 році організовує осередок Народного Руху України в Київському медичному інституті. В 1990 році бере участь у «Революції на граніті», очолює медичну службу табору голодуючих студентів. У 1990 році стає членом Української республіканської партії. У 1989—1992 роках бере участь в різних мистецьких заходах як автор і виконавець пісень, головним чином патріотичної лірики. Лауреат фестивалів «Молодість», «Оберіг», «Дзвін». Входив до так званого «Деміївського братства» (І. Жук, О. Різник, В. Семенов, С. Пиркало).

Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом НДІ серцево-судинної хірургії.

У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. У 1999—2004 роках на працює на наукових посадах в закладах МОЗ України.

Від 2004 року поновлений на службі в МВС, очолював медичну службу Київської міліції.

Від 2010 року — професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ.

Під час визвольних змагань 2013—2014 року — лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву.

Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.[1] Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. Істрорія порятунку поранених стала майже легендою, цій події присвячено експозицію з фігурою В. Стеблюка в Музеї становлення української нації.[2]

Файл:Cover -АТО02.jpg
Обкладинка книги.

З грудня 2014 по квітень 2017 року — помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ.

З квітня 2016 року по червень 2020 року— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності — медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому. Звільнився з військової служби за станом здоров'я в 2020 році

З червня 2020 року по квітень 2021 — генеральний директор директорату медичного забезпечення, реабілітації та соціальної реадаптації ветеранів в Міністертсві у справах ветеранів України. Розробив у співавторстві "Дорожню карту реабілітацї екс-комбатантів.

З вересня 2020 року — професор Національного медичного університету імені О. Богомольця, викладає медицину невідкладних станів та військово-спеціальну медичну підготовку в інституті післядипломної освіти.

У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». Долучається до українського кніематографа, спочатку як консультант фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сейтаблаєва, потім грає епізодичні ролі у фільмі Олеся Саніна «Довбуш» (роль польського лікаря) та у фільмі Андрія Кавуна «Кордон», за романом Євгена Положія «Іловайськ». В цьому фільмі роль «Айболіта» зіграв Богдан Бенюк, а В.Стеблюк грає роль старшини.

Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 20 у списку. Безпартійний.[3]

З початку повномасштабного вторгнення російських військ брав участь у медичному забезпеченні оборони Києва, евакуації цивільних мешкаців Ірпіня та Бучі, супроводі оперативних груп МВС при зачистці звільнених територій. З квітня по листопад 2022 року — медичний директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова[4]

З грудня 2022 року — військовий медик в Національній Гвардії України[5]

Нагороди

  • Орден Свободи (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[6]
  • Заслужений лікар України (15 квітня 2008) — за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність[7]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2018 року — за Цикл наукових праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту»[8] (у складі колективу)
  • У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою — «Народний Герой України», запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова.

В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За гуманітарну участь у антитерористичній операції».

Наукова діяльність

В 1999 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»[9], присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки.

У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему «Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»[10], присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами (синдром хронічної втоми, фіброміалгія, синдром менеджера).

Коло наукових інтересів: медицина воєнного часу, від невікладних станів при бойовій травмі (питання анестезіології, інтенсивної терапії), організації медичного забезпечення до проблеми психо-фізичної реабілітації.

Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004).

Засновник та голова наково-методичної ради ГО «Українська асоціація військової медицини».

В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту» (Указ Президента України № 112 від 8 квітня 2019 року), а в 2019 — лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій.

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na

  2. ↑ https://www.museumsun.org/person/83/

  3. ↑ https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html

  4. ↑ https://censor.net/ua/resonance/3363199/viyiskovyyi_likar_vsevolod_steblyuk_distaly_malenkyyi_mishok_ya_podumav_scho_tam_vugolky_abo_fragmenty

  5. ↑ https://ngu.gov.ua/medychna-rota-dity-ajbolita-brygady-burevij-nasha-misiya-vryatuvaty-tyh-hto-zahyshhaye-video/

  6. ↑ Шаблон:УПУ
  7. ↑ Шаблон:УПУ
  8. ↑ Кафедра терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти // Офіційний сайт Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
  9. ↑ Все диссертации
  10. ↑ http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Стеблюк_Всеволод_Володимирович&oldid=27510