-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Тишик Микола Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Андрій Гриценко
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:21, 10 жовтня 2023

Тишик Микола Володимирович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Микола Володимирович Тишик (, село Седлище Старовижівського району Волинської області) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України, герой війни на сході України.[1] Під його командуванням екіпаж танку Т-64М (командир — Микола Тишик, навідник — Андрій Мудрик та водій-механік Олександр Пугач) 51-ї окремої механізованої бригади, який 24 серпня 2014 р. у нерівному бою біля Донецька знищив два танки Т-72 російських окупантів, третій змусив до втечі, а на четвертому повернувся до своєї частини.[2]

Біографія

Під час строкової служби, яку проходив у навчальному центрі «Десна» та на Яворівському полігоні, опанував спеціальність танкіста. Охороняв посольство в Києві, працював торговельним агентом у Ковелі.

Пішов воювати з третьою хвилею мобілізації. Своє перше бойове хрещення Микола Тишик отримав в боях біля Савур-Могили.

Танковий бій під Донецьком

24 серпня 2014 року колона у складі чотирьох танків Т-72 та вантажівки з боєприпасами збройних сил Російської Федерації прямувала на один з блок-постів української армії під Донецьком з метою його знищити і прорватися в тил української оборони. Внаслідок відсутності протитанкових засобів в українських військових на блок-посту шанси вижити були малими, але хлопці все одно вирішили прийняти бій.[3] Маючи розвіддані про озброєння українських військових на блокпосту російські окупанти були певні своєї перемоги, бо за своїми характеристиками сучасні Т-72, на яких воювали росіяни, набагато перевершували старенький Т-64М, який мали у розпорядженні українські бійці, й почали розгортати лінію танків для нападу. Тієї ж миті один з російських Т-72 запалав від точного попадання снарядом з українського танка, який вискочив із засади і з першого ж пострілу підбив ціль.[4] Російські окупанти були збентежені вкрай, бо не сподівалися, що хтось їм наважиться протистояти. Користуючись збентеженням російських танків екіпаж українського Т-64 наступним пострілом підбив вантажівку з боєприпасами (від чого ті почали вибухати один за одним) й розуміючи, що проти решти танків йому самому не встояти, почав маневрувати намагаючись відійти.[4] Російські танки Т-72 кинулися наздоганяти відважних українських танкістів по прямій, щоб не втрачати швидкість. Зрозумівши їхній маневр, Микола Тишик заманив два російські танки прямо в болото.[3] В результаті один із танків затонув, а інший загруз у трясовинні. Російські танкісти зуміли покинути свої машини і втекти.[2] Четвертий Т-72 російських окупантів теж почав відходити, але, на ходу стріляючи, поцілив у Т-64. Українським танкістам вдалося загасити вогонь, а згодом і витягти з болота загрузлий Т-72 за допомогою троса і Микола Тишик повернувся на ньому у табір 51-ї бригади.[2] За виявлений героїзм командування нагородило Миколу Тишика відпусткою.[5]

Подальша доля

Після демобілізації мешкав у Луцьку. На місцевих виборах у жовтні 2015 року висувався кандидатом у депутати Луцької міської ради від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».[6]

Став одним із засновників громадської організації «Старовижівська районна ветеранська спілка учасників АТО».[7]

Нагороди

З листопада 2015 року Президент України Петро Порошенко за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагородив всіх бійців екіпажу Миколи Тишика орденами «За мужність» III ступеня.[8]

Див. також

Джерела

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ