-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Фінашин Дмитро Русланович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Максим Огородник
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:23, 10 жовтня 2023

Дмитро Фінашин
Дмитро Русланович Фінашин
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро Русланович Фінашин (позивний — Фін; 23 березня 1994, м. Козятин, Вінницька область, Україна) — український військовослужбовець, старший сержант батальйону спеціального призначення батальйону ім. Кульчицького Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

У 2023 році увійшов до рейтингу «30 до 30: творці майбутнього» від «Форбс»[1].

Життєпис

Дмитро Фінашин народився 23 березня 1994 року в місті Козятині Вінницької области в родині залізничників.

Закінчив залізничне профтехучилище.

Завжди хотів бути військовим. У 2015 році підписав перший контракт з Національною гвардією України. Від 2017 року учасник АТО/ООС. Був оператором дрона в контрснайперській групі, згодом став заступником командира взводу аеророзвідки. Мав звання головний сержант, але вирішив перекваліфікуватися на снайпера Шаблон:Джерело.

Російське вторгнення в Україну 2022

Широкомасштабне російське вторгнення зустрів у м. Попасній на Луганщині, куди його підрозділ приїхав на ротацію 23 лютого 2022 року.

23 травня 2022 року його група виконувала бойове завдання в районі населеного пункту Яковлівка на Донеччині. Після успішного проходження і зачистки кількох лісосмуг натрапили на засідку росіян. Під шквальним вогнем переважального за кількістю ворога почали відступати до свого основного підрозділу. Перед цим викликали вогонь української артилерії фактично на себе. Один побратим загинув від російських куль одразу, ще одного поранили. Одна з куль Дмитрові відірвала вказівний палець правої руки, інші влучили в шолом та ліву руку.

Двоє побратимів, один з яких теж був поранений, допомагали йому повзти через пшеничне поле в напрямку лісосмуги, де був основний підрозділ. Вони вели вогонь по окупантах, щоб ті не наблизилися до поранених. Росіяни ж не припиняли прострілювати поле з кулеметів. Весь цей бій тривав майже шість годин.

У якийсь момент Дмитро втратив свідомість, а коли отямився, то вже був сам. Пізніше з'ясувалося, що один з товаришів на псевдо Сократ загинув, а росіяни в його рацію оголосили, що добили усіх поранених. Основний підрозділ українських військ змушений був відійти під натиском ворога.

У лісосмузі Дмитро довелося пробути дві доби. Від втрати крові та зневоднення марив, пив воду з болота, багато повзав вночі, щоб зігрітися. На третю добу його знайшов десантник Максим Бугель з 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Спершу перебував в лікарні Бахмута, потім у госпіталі в Дніпрі. Лікарі не змогли врятувати йому руку, але зберегли життя.

У березні 2023 Дмитро отримав протез виготовлений в Польщі. 19 червня 2023 мобілізувався в ЗСУ на посаду аналітик даних з БПЛАШаблон:Джерело.

Нагороди

Шаблон:External media

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (6 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].

Примітки

Джерела


Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ