Коцюбайло Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Коцюбайло Дмитро Іванович Коцюбайло
ЛейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло (позивний «Да Вінчі»; 1 листопада 1995, с. Бовшів, Івано-Франківська область, Україна — 7 березня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український доброволець, лейтенант(посмертно) , командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2021). Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» (2020).

Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво.

2022 року був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

Життєпис

Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Прадід Дмитра воював у складі УПА.

Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський професійний будівельний ліцей. Дмитро навчався в Івано-Франківську на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.

Російсько-українська війна

Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). 2014 року отримав важке поранення в Пісках Донецької області: в обличчя влучив уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком перебило ключицю, медикам довелося встановлювати пластину для скріплення, також були пошкоджені ребра. Через три місяці повернувся на фронт.

17 березня 2016 року призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» ДУК ПС, переформатованої в батальйон.

Брав участь у звільненні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

17 березня 2016 року Коцюбайла призначено командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі».

Повномасштабне вторгнення

Російське вторгнення Дмитро з підрозділом зустріли на Донбасі, в лютому 2022 рота воювала поблизу Щастя на Луганщині. Навесні 2022 року штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформовано на 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут. За словами друга Капусти, заступника Дмитра, після втримання траси на Хромове вони повернулися до міста Часів Яр, де їх накривала ворожа артилерія. Їх було троє: Капуста, Мітчел і ДаВінчі. Мітчел забіг в під'їзд, а Капуста з Дмитром були в дверях, коли відбувся вибух. Дмитро розвернувся і видавлював з себе, що він поранений, а через хвилину знепритомнів. Незважаючи на швидку евакуацію поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям.

9 березня відбулося прощання з Дмитром у Бовшеві та Бурштині, 10 березня відбулося прощання в Києві. Тисячі українців прощалися з Дмитром на Майдані. Віддати останню честь прийшли президент Володимир Зеленський і вище військове керівництво України: головнокомандувач Валерій Залужний, голова розвідки Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков і бригадні генерали ЗСУ.

Дмитра поховано на Аскольдовій Могилі.

Особисте життя

З 2017 року був у стосунках з керівницею медичної служби «Ульф» та політиком Аліною Михайловою. Був вірянином Української греко-католицької церкви.

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 листопада 2021) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
• Хрест бойових заслуг (9 березня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі
• відзнака президента України «Національна легенда України» (23 серпня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність
• орден «Народний Герой України» (2017)

Військові звання

• лейтенант;
• молодший лейтенант (2022)

Вшанування пам'яті

Меморіал добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, у Холодному Яру

19 квітня 2023 року в місті Краматорськ вулицю Шмідта перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

21 квітня 2023 року у Львові відкрили фонтан, який присвятили Дмитрові та усім добровольцям російсько-української війни.

30 травня 2023 року в місті Нікополь вулицю Маяковського перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

13 червня 2023 року в місті Харків вулицю Державінська перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

15 червня 2023 року в місті Івано-Франківськ вулицю Урожайну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла

У місті Покровськ вулицю Центральну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

У місті Куп'янськ вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

У селі Мала Рогань вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.

Джерела

• Дмитро Коцюбайло // Правий сектор.
• Моя мета перемога -Да Вінчі
• Збірка інтерв'ю з Дмитром Коцюбайлом

Посилання

• Коцюбайло Дмитро Іванович // Герої України.
• Дмитро Коцювайло // Платформа пам'яті Меморіал.
• Розділені: історії п'ятьох українців з Донбасу, долі яких змінила російсько-українська війна // ТСН. — 2021. — 1 серпня.
• «Їх нічого не спиняє», — інтерв'ю з легендарним командиром «Да Вінчі» про загострення на Донбасі // 24 канал. — 2021. — 15 вересня.
• «Одна з найуспішніших операцій буде звільнення Донецька»: ГЕРОЙ УКРАЇНИ Дмитро Коцюбайло в Рандеву // 5 канал, 10 грудня 2022.