-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Аллеров Владислав Юрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 30: Рядок 30:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився 2 січня 1985 року<ref>[https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Аллеров, Владислав Юрійович]</ref>. Навчався у гімназії №&nbsp;1&nbsp;м. [[Сімферополь|Сімферополя]]. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. З 2006 року пройшов шлях від лейтенанта до полковника. Проходив службу у найгарячіших точках з 2014 року. Командир групи спецназу Нацгвардії «Омега» в бою під Семенівкою 5 травня 2014.
Народився 2 січня 1985 року<ref>[https://vue.gov.ua/Аллеров,_Владислав_Юрійович Аллеров, Владислав Юрійович]</ref>. Навчався у гімназії №&nbsp;1&nbsp;м. [[Сімферополь|Сімферополя]]. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. З 2006 року пройшов шлях від лейтенанта до полковника. Проходив службу у найгарячіших точках з 2014 року. Командир групи спецназу Нацгвардії «Омега» в бою під Семенівкою 5 травня 2014.


З початком [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]] продовжив службу. Проводив успішні операції, під його керівництвом було знищено не один десяток військової техніки окупантів, командні пункти і солдати. Син генерал-полковника [[Аллеров Юрій Володимирович|Юрія Аллерова]]. 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Військово-призовні кампанії до Збройних Сил СРСР в умовах формування багатопартійної системи в Українській РСР (1990—1991)».
З початком [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]] продовжив службу. Проводив успішні операції, під його керівництвом було знищено не один десяток військової техніки окупантів, командні пункти і солдати. Син генерал-полковника [[Аллеров Юрій Володимирович|Юрія Аллерова]]. 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Військово-призовні кампанії до Збройних Сил СРСР в умовах формування багатопартійної системи в Українській РСР (1990—1991)».

Поточна версія на 10:53, 15 жовтня 2023

Владислав Аллеров
Владислав Юрійович Аллеров
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Владислав Юрійович Аллеров (2 січня 1985 — Шаблон:Пом 30 травня 2022, поблизу м. Ізюм Харківської області) — український офіцер, полковник, командир окремого загону спеціального призначення «Омега» Західного територіального управління Національної гвардії України. Герой України (2022).

Життєпис

Народився 2 січня 1985 року[1]. Навчався у гімназії № 1 м. Сімферополя. Закінчив Національну академію Національної гвардії України. З 2006 року пройшов шлях від лейтенанта до полковника. Проходив службу у найгарячіших точках з 2014 року. Командир групи спецназу Нацгвардії «Омега» в бою під Семенівкою 5 травня 2014.

З початком російського вторгнення в Україну продовжив службу. Проводив успішні операції, під його керівництвом було знищено не один десяток військової техніки окупантів, командні пункти і солдати. Син генерал-полковника Юрія Аллерова. 2021 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Військово-призовні кампанії до Збройних Сил СРСР в умовах формування багатопартійної системи в Українській РСР (1990—1991)».

Могила Героя України, полковника В.Аллерова..jpg

Проживав у Львові та Харкові. Похований 31 травня у 2022 році на Личаківському цвинтарі на Львівщині.

Загибель

Загинув 30 травня 2022 під артилерійським обстрілом ворога в районі м. Ізюма на Харківщині, забезпечуючи відхід групи[2].

Нагороди

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (27 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
  • Орден «За мужність» III ст. (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
  • Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
  • Нагрудний знак козацький хрест 1 ступеня.
  • Медаль за сприяння війську.
  • Нагрудний знак за пошани моу.
  • Медаль за 20 років сумлінної служби національної гвардії України.
  • Хрест Братерства.
  • Нагрудний знак за МВС.

Родина

Примітки

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Герої України Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Учасники РУВ