Матвієнко Ніна Митрофанівна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
ua>ALEALEKSEEVICH
м (Виправлена помилка)
Рядок 1: Рядок 1:
{{нещодавно помер}}
{{othernames|Матвієнко}}
{{othernames|Матвієнко}}
{{Музикант
{{Музикант
| Ім'я              = Ніна Матвієнко
| поховання            = [[Звіринецьке кладовище]]
| Фото              =
| Опис_зображення  =
| Розмір_зображення = 260пкс
| Справжнє_ім'я = Матвієнко Ніна Митрофанівна
| Псевдоніми =
| Дата народження  = 10.10.1947
| Місце народження =
| Дата смерті      =
| Місце смерті    =
| Національність  = [[українка]]
| Країна    = {{UKR}}
| Інструмент =
| Жанри = [[Сучасна фолк-музика|фолкмузика]]
| Колективи = {{s|[[Національний заслужений академічний народний хор України ім.Верьовки|Хор імені Григорія Верьовки]],}} <br/>[[Національний ансамбль солістів «Київська камерата»|«Київська камерата»]]
| Роки = з [[1968]]
| Лейбли =
| Сайт =
| Улюблений інструмент =
| Нагороди =
{{ряд2
| {{Орден Держави (Україна)}}
| {{Орден княгині Ольги II ступеня}}
| {{Орден княгині Ольги III ступеня}}
}}
| Премії = {{Премія Тараса Шевченка (до 1992)|1988}}
| Звання = {{Народний артист України|1985|жінка=так}}
}}
}}
 
'''Ні́на Митрофа́нівна Матвіє́нко''' ({{дн|10|10|1947}}, [[Неділище]]&nbsp;— [[8 жовтня]] [[2023]], [[Київ]]<ref>{{cite web |title=Померла Ніна Матвієнко |url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3771346-pomerla-nina-matvienko.html |website=www.ukrinform.ua |publisher=[[Укрінформ]] |access-date=8 жовтня 2023 |language=українська}}</ref>)&nbsp;— українська співачка та акторка. [[Народний артист Української РСР|Народна артистка Української РСР]] (1985), лауреатка [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка]] ([[1988]]), [[Герой України]]. Входила до [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]] (1989). Мати співачки [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніни Матвієнко]].
'''Ні́на Митрофа́нівна Матвіє́нко''' ({{н|ж}} {{дн|10|10|1947}}, с. [[Неділище]], [[Ємільчинський район]], [[Житомирська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]])&nbsp;— українська співачка та акторка, [[Народний артист України|народна артистка України]] з [[1985]] року, лауреатка [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Державної премії УРСР ім. Шевченка]] ([[1988]]), [[Герой України]]. Член [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]] (1989). Мати співачки [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніни Матвієнко]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Була п'ятою дитиною в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків, де було 11 дітей. Крім матері, її вихованням займались брати і сестри Толя, Люся, Марія та Микола.
Народилася 10 жовтня 1947 року. П'ята дитина в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків. У родину було 11 дітей. Крім матері, її вихованням займалися брати і сестри Толя, Люся, Марія та Микола. Із 4 років доглядала молодших братів і сестер (Василя, Валентину, Івана, Михайла, Поліну та Володимира), пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» в дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась,&nbsp;— зізнавалася співачка,&nbsp;— що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».
[[Файл:Батьківська хата де народилась Н.Матвієнко IMGP4838 4 0000вк.jpg|thumb|Батьківська хата де народилась співачка Н.&nbsp;М.&nbsp;Матвієнко]]


Із 4 років доглядала молодших братів і сестер (Василя, Валентину, Івана, Михайла, Поліну та Володимира), пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» у дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась,&nbsp;— зізнавалася співачка,&nbsp;— що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».
Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у чотири голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.


Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у 4 голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.
Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилася з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті села [[Потіївка (Радомишльський район)|Потіївка]] [[Радомишльський район|Радомишльського району]]. Це було нелегке випробування&nbsp;— один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.


Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилась з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958&nbsp;року Ніна навчалася в школі-інтернаті селища [[Потіївка (Радомишльський район)|Потіївка]] [[Радомишльський район|Радомишльського району]]. Це було нелегке випробування&nbsp;— один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.
Потіївська школа-інтернат була восьмирічкою, тож до 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до [[Коростень|Коростеня]]<ref>{{Cite web|url=http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r|title=НИНА МАТВИЕНКО_ «ЮРИЙ ПАВЛОВИЧ, НАШ УЧИТЕЛЬ ПЕНИЯ В ШКОЛЕ-ИНТЕРНАТЕ, ПЕРВЫМ ПРОБУДИЛ ВО МНЕ ЖЕЛАНИЕ СТАТЬ ПЕВИЦЕЙ...»|last=Шуневич|first=Володимир|date=|website=|publisher=Газета "Эхо"|language=|accessdate=|archive-date=29 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160929061108/http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r}}</ref>. У коростенській школі-інтернаті займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні [[Зикіна Людмила Георгіївна|Людмили Зикіної]]<ref>{{Cite web|title=Ніна Матвієнко. Княжна з інтернату|url=https://www.pravda.com.ua/articles/2017/10/30/7159748/|website=Українська правда|accessdate=2023-10-11|language=uk}}</ref>. У 9-му класі закохалася у вчителя Івана, проте через негідну поведінку згодом його покинула.


Потіївська школа-інтернат була восьмирічкою, тож до 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до [[Коростень|Коростеня]]<ref>{{Cite web|url=http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r|title=НИНА МАТВИЕНКО_ «ЮРИЙ ПАВЛОВИЧ, НАШ УЧИТЕЛЬ ПЕНИЯ В ШКОЛЕ-ИНТЕРНАТЕ, ПЕРВЫМ ПРОБУДИЛ ВО МНЕ ЖЕЛАНИЕ СТАТЬ ПЕВИЦЕЙ...»|last=Шуневич|first=Володимир|date=|website=|publisher=Газета "Эхо"|language=|accessdate=|archive-date=29 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160929061108/http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r}}</ref>. У коростенській школі-інтернаті займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної. У 9-му класі закохалася у вчителя Івана, проте через негідну поведінку згодом його покинула.
Померла 8 жовтня 2023 року у віці 75 років, не доживши всього два дні до свого 76-річчя<ref>{{Cite web|url=https://chasdiy.org/showbusiness/pomerla-narodna-artystka-ukrainy-nina-matviienko.html|title=Померла народна артистка України Ніна Матвієнко|last=Шевченко|first=Тарас|date=08 Жовтня 2023|website=https://chasdiy.org|publisher=08 Жовтня 2023}}</ref>. Похована на [[Звіринецьке кладовище|Звіринецькому кладовищі]] у [[Київ|Києві]].


== Творчість ==
== Творчість ==
Одна з викладачок, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в [[Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки|Українському народному хорі ім.&nbsp;Г.&nbsp;Верьовки]]. Дівчина справді відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, довелось влаштуватися на коростенський завод «Хіммаш». Спочатку працювала табельницею, потім ученицею кранівника, згодом була переведена копіювальницею<ref>{{Cite web|url=http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi|title=Нина Матвиенко: «Мой предок Никита Нестич — троюродный брат княгини Ольги»|last=Бахарева|first=Таисия|date=12.10.2012|website=|publisher=Газета «ФАКТЫ и комментарии»|language=|accessdate=|archive-date=30 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160930133307/http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi}}</ref>. Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до естрадного вокального ансамблю, приїхала на проби до обласного центру. В [[Житомирська філармонія|Житомирській філармонії]] дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентична манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка&nbsp;— [[Кириченко Раїса Опанасівна|Раїса Кириченко]]).


Одна з викладачок, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в [[Український народний хор імені Григорія Верьовки|Українському народному хорі ім. Г.Верьовки]]. Дівчина справді відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, довелось влаштувалася на коростенський завод «Хіммаш». Спочатку працювала табельницею, потім ученицею кранівника, згодом була переведена копіювальницею<ref>{{Cite web|url=http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi|title=Нина Матвиенко: «Мой предок Никита Нестич — троюродный брат княгини Ольги»|last=Бахарева|first=Таисия|date=12.10.2012|website=|publisher=Газета «ФАКТЫ и комментарии»|language=|accessdate=|archive-date=30 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160930133307/http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi}}</ref>. Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до участі в естрадному вокальному ансамблі, приїхала на проби до обласного центру. В [[Житомирська філармонія|Житомирській філармонії]] дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентична манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка&nbsp;— [[Раїса Кириченко]]).
Але бажання співати було таким сильним, що 1966 року Матвієнко таки записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. З [[1968]] року, по закінченні вокальної студії при хорі, стала його солісткою.
 
Але бажання співати було таким сильним, що 1966&nbsp;року Матвієнко таки записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. З [[1968]] року, по закінченні вокальної студії при хорі, стала його солісткою.


Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, почату ще з [[1967]] року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.
Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, почату ще з [[1967]] року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехословаччині, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.


У [[1966]]—[[1991]] була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з [[1968]] року співпрацює з вокальним тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі»]].
У [[1966]]–[[1991]] роках була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з [[1968]] року співпрацює з вокальним тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі»]].


Новий період у творчій долі пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «[[Київська камерата]]», солісткою якого вона стає з [[1991]] року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.
Новий період у творчій долі пов'язаний з роботою в [[Національний ансамбль солістів «Київська камерата»|Національному ансамблі солістів «Київська камерата»]], солісткою якого вона стала з [[1991]] року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.


У 1971&nbsp; одружилася з молодим художником [[Гончар Петро Іванович|Петром Гончарем]]&nbsp;— сином українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро відвідав концерт Матаієнко в Києві (1968) і сказав, що вона буде його дружиною. Згодом їх познайомив Лесь Харченко із квартету «Явір».
З 1971 року в шлюбі з молодим художником [[Гончар Петро Іванович|Петром Гончарем]]&nbsp;— сином українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро відвідав концерт Матвієнко в Києві (1968) і сказав, що вона буде його дружиною. Згодом їх познайомив Лесь Харченко з квартету «Явір».


У 1972 народила сина Івана, за ним Андрія, а потім [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніну]]. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. У 2005, у віці Христа, Іван несподівано вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніна продовжує справу матері, її все частіше можна зустріти на великих сценах. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, вони співали разом.
У 1972 році народила сина Івана, за ним Андрія, а потім [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніну]]. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. У 2005 році, у віці Христа, Іван несподівано вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніна продовжує справу матері, її дедалі частіше можна зустріти на великій сцені. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, вони співали разом.


У 1975&nbsp;Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]] і активно займається літературною творчістю.{{джерело}} Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як «Україна», «Дзвін», «Жіночий Світ» та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книга «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів&nbsp;— колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004&nbsp;р. вийшла книга спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є». Також мріє написати художній роман про любов. У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».
У 1975 році Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету імені Тараса Шевченка]] і активно займається літературною творчістю.{{джерело}} Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як «Україна», «Дзвін», «Жіночий світ» та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книжка «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів&nbsp;— колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004&nbsp;р. вийшла книжка спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є». Також мріє написати художній роман про кохання. У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».


У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть твори [[Євген Станкович]], [[Олег Кива]], [[Мирослав Скорик]], [[Кириліна Ірина Яківна|Ірина Кириліна]], [[Ганна Гаврилець]] і багато інших.
У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть твори [[Станкович Євген Федорович|Євген Станкович]], [[Ківа Олег Пилипович|Олег Кива]], [[Скорик Мирослав Михайлович|Мирослав Скорик]], [[Кириліна Ірина Яківна|Ірина Кириліна]], [[Гаврилець Ганна Олексіївна|Ганна Гаврилець]] та багато інших.


Зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («[[Солом'яні дзвони]]», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. 1984 року брала участь у створенні українського мультфільму «[[Колискова (мультфільм)|Колискова»]]. [[1988]] року був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт акторки музичний спектакль «Під сонцем» ([[1997]]) за участю японського танцівника [[Тадаші Ендо]], а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» ([[1998]]). Крім того, Ніна Матвієнко [[1995]] року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. ([[Нью-Йорк]], США).
Зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («[[Солом'яні дзвони]]», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. 1984 року брала участь у створенні українського мультфільму «[[Колискова (мультфільм)|Колискова»]]. [[1988]] року був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт акторки музичний спектакль «Під сонцем» ([[1997]]) за участю японського танцівника [[Тадаші Ендо]], а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» ([[1998]]). Крім того, Ніна Матвієнко [[1995]] року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. ([[Нью-Йорк]], США).
Рядок 70: Рядок 44:


==== Акторка ====
==== Акторка ====
* [[1971 у кіно|1971]]&nbsp;— «Співає Ніна Матвієнко» (музичний фільм, режисер: [[Якимчук Олександр Савович|Олександр Якимчук]])
{{УФільміВерх}}
* {{рук|1971}}&nbsp;— «[[Осяяння (фільм)|Осяяння]]» (режисер: [[Володимир Денисенко]])
{{УФільмі|1971|[[Зозуля з дипломом]]||Оля}}
* [[1973 в кіно|1973]]&nbsp;— «[[Як гартувалась сталь (фільм, 1973–1975)|Як гартувалась сталь]]» (режисер: [[Микола Мащенко]])
{{УФільмі|1971|Співає Ніна Матвієнко||Сама себе}}
* [[1986 в кіно|1986]]&nbsp;— «[[Звинувачується весілля]]» (режисер: [[Ітигілов Олександр Атайович|Олександр Ітигілов]])
{{УСеріалі|1973||[[Як гартувалась сталь (фільм, 1973–1975)|Як гартувалась сталь]]|{{lang-ru|Как закалялась сталь}}|Валя{{break}}<small>(1-ша серія)</small>}}
* [[1987 в кіно|1987]]&nbsp;— «[[Солом'яні дзвони]]» (режисер: [[Юрій Іллєнко]])
{{УФільмі|1973|[[Не мине й року]]|{{lang-ru|Не пройдет и года}}|Зіна}}
* [[1987 в кіно|1987]]&nbsp;— «[[Золоте весілля (фільм)|Золоте весілля]]» (режисер: [[Мотузко Наталя Георгіївна|Наталя Мотузко]])
{{УФільмі|1974|[[Прощавайте, фараони!]]|{{lang-ru|Прощайте, фараоны!}}|Катерина}}
* [[1988 в кіно|1988]]&nbsp;— «[[Русалчин тиждень]]» (музичний відеофільм за участю [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Тоні Матвієнко]], режисер: [[Мотузко Наталя Георгіївна|Наталя Мотузко]])
{{УФільмі|1986|[[Звинувачується весілля]]||Гостя-співачка}}
* [[1989 в кіно|1989]]&nbsp;— «Співає Ніна Матвієнко» (музичний фільм)
{{УФільмі|1987|[[Золоте весілля (фільм)|Золоте весілля]]|{{lang-ru|Золотая свадьба}}|Мар'яна}}
* [[1990 в кіно|1990]]&nbsp;— «[[Далі польоту стріли]]» (режисер: [[Василь Вітер]])
{{УдФільмі|1989|[[Іван Миколайчук. Тризна]]||Сама себе}}
* та інші фільми…
{{УФільмі|1989|Співає Ніна Матвієнко||Сама себе}}
{{УСеріалі|1990||[[Далі польоту стріли]]||Ганнуся}}
{{УСеріалі|2010||Шеф-кухар країни||Сама себе}}
{{УСеріалі|2016||РанОК на Телевсесвіті||Сама себе}}
{{УСеріалі|2018||[[Оля (ток-шоу)|Оля]]||Сама себе}}
{{УФільміНиз}}
 
==== Вокал, озвучення ====
{{УФільміВерх}}
{{УФільмі|1971|[[Тронка (фільм)|Тронка]]|{{lang-ru|Тронка}}|спів}}
{{УФільмі|1972|[[Пропала грамота (фільм)|Пропала грамота]]||спів}}
{{УФільмі|1980|[[Єгипетський гусак]]||спів, у титрах не вказана}}
{{УФільмі|1980|[[Пора літніх гроз]]||спів}}
{{УмФільмі|1982|[[Свіччине весілля (мультфільм)|Свіччине весілля]]||озвучення}}
{{УмФільмі|1984|[[Колискова (мультфільм)|Колискова]]||спів}}
{{УФільмі|1984|[[Іванко і цар Поганин]]|{{lang-ru|Иванко и царь Поганин}}|спів}}
{{УФільмі|1987|[[Солом'яні дзвони]]||спів}}
{{УФільмі|1989|[[Дорога через руїни]]||спів}}
{{УСеріалі|1989||[[Гори димлять (фільм)|Гори димлять]]||спів}}
{{УФільмі|1994|[[Фучжоу (фільм)|Фучжоу]]||спів у складі тріо «[[Золоті ключі (тріо)|Золоті ключі]]»}}
{{УФільмі|1997|[[Приятель небіжчика (фільм)|Приятель небіжчика]]|{{lang-en|A Friend of the Deceased}}|спів}}
{{УСеріалі|1997|1999|[[Посмішка звіра (мінісеріал, 1998)|Посмішка звіра]]||спів}}
{{УФільмі|1999|[[Як коваль щастя шукав]]||спів}}
{{УСеріалі|2002||[[Чорна рада (фільм)|Чорна рада]]||спів}}
{{УФільмі|2004|[[Сорочинський ярмарок (мюзикл)|Сорочинський ярмарок]]||спів}}
{{УмФільмі|2023|[[Мавка. Лісова пісня]]||Оповідачка, озвучення}}
{{УФільміНиз}}


==== Вокал ====
==== Інше ====
* [[1971 в кіно|1971]]&nbsp;— «Тронка»
* [[1972 в кіно|1972]]&nbsp;— «[[Пропала грамота (фільм)|Пропала грамота]]»
* [[1980 в кіно|1980]]&nbsp;— «[[Єгипетський гусак]]»
* [[1980 в кіно|1980]]&nbsp;— «[[Пора літніх гроз]]»
* [[1982 в кіно|1982]]&nbsp;— «[[Весілля Свічки (мультфільм)|Весілля Свічки]]» (мультфільм)
* [[1984 в кіно|1984]]&nbsp;— «[[Колискова (мультфільм)|Колискова]]» (мультфільм)
* [[1984 в кіно|1984]]&nbsp;— «[[Іванко і цар Поганин]]»
* [[1989 в кіно|1989]]&nbsp;— «[[Дорога через руїни]]»
* [[1989 в кіно|1989]]&nbsp;— «[[Гори димлять (фільм)|Гори димлять]]»
* [[1994 в кіно|1994]]&nbsp;— «[[Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди]]» (в складі тріо «Золоті ключі»)
* [[1997 в кіно|1997]]&nbsp;— «[[Приятель небіжчика (фільм)|Приятель небіжчика]]»
* [[1999 в кіно|1999]]&nbsp;— «[[Як коваль щастя шукав]]»
* [[2002 в кіно|2002]]&nbsp;— «[[Чорна рада (фільм)|Чорна рада]]»
* [[2004 в кіно|2004]]&nbsp;— «[[Сорочинський ярмарок (мюзикл)|Сорочинський ярмарок]]» (мюзикл) та ін.
Знімалася в телеспектаклях («Маруся Чурай», «Катерина Білокур»; «Розлилися води на чотири броди»); брала участь в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»).
Знімалася в телеспектаклях («Маруся Чурай», «Катерина Білокур»; «Розлилися води на чотири броди»); брала участь в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»).


З 1989 року&nbsp;— член Спілки кінематографістів України.
З 1989 року по 2023 рік була членом [[Національна спілка кінематографістів України|Спілки кінематографістів України]].


== Громадська діяльність ==
== Громадська діяльність ==
На [[Парламентські вибори в Україні 1998|парламентських виборах в Україні 1998]] року Ніна Матвієнко була 8 номером партійного списку [[Народний Рух України|НРУ]], що посів друге місце. Зняла свою кандидатуру зразу після обрання і, таким чином, депутатом Верховної Ради не була.
[[Файл:Ніна Матвієнко на Євромайдані.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ніна Матвієнко на [[Євромайдан]]і]]
[[Файл:Ніна Матвієнко на Євромайдані.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ніна Матвієнко на [[Євромайдан]]і]]
Ніна Матвієнко&nbsp;— голова журі [[Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик|Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик]], що проходив 1—3 квітня 2011 у Львівській філармонії<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html УНІАН] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111212115837/http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html |date=12 грудня 2011 }} У Львові відкрили музей Квітки Цісик</ref>.
Ніна Матвієнко&nbsp;— голова журі [[Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик|Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик]], що проходив 1–3 квітня 2011 року в [[Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика|Львівській філармонії]]<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html УНІАН] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111212115837/http://www.unian.net/ukr/news/news-429823.html |date=12 грудня 2011 }} У Львові відкрили музей Квітки Цісик</ref>.
<br/>22 жовтня 2011 року Ніна Митрофанівна очолила Експертну Раду (Журі) [[Фестиваль талантів «Дивосвіт»|Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт»]] у м. Запоріжжя
<br/>22 жовтня 2011 року Ніна Митрофанівна очолила Експертну Раду (Журі) [[Фестиваль талантів «Дивосвіт»|Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт»]] у м.&nbsp;Запоріжжя


Брала участь у [[Помаранчева революція|Помаранчевій революції]]<ref>{{Cite web |url=http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html |title=Ніна Матвієнко: «Януковичу сказала, що маємо бути у Європі» |accessdate=20 березня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140804071735/http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html |archivedate=4 серпня 2014 |deadurl=yes }}</ref> та [[Євромайдан]]і<ref>{{Cite web |url=http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html |title=Ніна Матвієнко зникла з екрану Житомирського телебачення через Євромайдан |accessdate=20 березня 2014 |archive-date=6 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160306011303/http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html }}</ref>.
Брала участь у [[Помаранчева революція|Помаранчевій революції]]<ref>{{Cite web |url=http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html |title=Ніна Матвієнко: «Януковичу сказала, що маємо бути у Європі» |accessdate=20 березня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140804071735/http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html |archivedate=4 серпня 2014 |deadurl=yes }}</ref> та [[Євромайдан]]і<ref>{{Cite web |url=http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html |title=Ніна Матвієнко зникла з екрану Житомирського телебачення через Євромайдан |accessdate=20 березня 2014 |archive-date=6 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160306011303/http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html }}</ref>.


Матвієнко [[війна на сході України|війну на сході України]] назвала не патріотичною, а братовбивчою, критично та емоційно висловлюється на адресу влади<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U Ніна Матвієнко у програмі Прямим текстом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160406083547/https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U |date=6 квітня 2016 }} // [[Остап Дроздов]], [[tvzikua]], 11 вересня 2014 року</ref>.
[[2018]] року долучилася до благодійного фотопроєкту «Щирі. Свята», присвяченого [[Українське національне вбрання|українському народному костюму]] та його популяризації. Проєкт реалізовано зусиллями ТЦ «[[Домосфера]]», комунікаційної агенції [[Gres Todorchuk]] та Національного центру народної культури «[[Музей Івана Гончара]]». Весь прибуток від продажу виданих календарів передано на реконструкцію музею<ref>{{Cite web|url=https://honchar.org.ua/events/vidkryttya-fotovystavky-schyri-svyata/|title=Фотовиставка «Щирі. Свята»|publisher=[https://honchar.org.ua/ «Музей Івана Гончара»]|accessdate=4 червня 2021|archive-date=7 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210507073605/https://honchar.org.ua/events/vidkryttya-fotovystavky-schyri-svyata/}}</ref>. Кожен місяць у календарі присвячено одному з традиційних українських свят, на яке вказують атрибути та елементи вбрання<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-46224507|title=Що українці на свята одягали: фотовиставка "Щирі. Свята"|publisher=[https://www.bbc.com/ «BBC Україна»]|accessdate=4 червня 2021|archive-date=4 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210604194032/https://www.bbc.com/ukrainian/features-46224507}}</ref>.


У січні 2015 року Матвієнко, на «17 каналі», брала участь у телемості Київ-Донецьк «Коли чекати на мир?», де з боку так званої ДНР у ньому брали участь бойовики<ref>{{Cite web |url=https://www.5.ua/interview/nina-matviienko-pro-uchast-u-telemosti-z-dnr-prosto-khotilosia-podyvytysia-u-vichi-tsym-liudiam-138477.html |title=Ніна Матвієнко про участь у телемості з «ДНР»: «Просто хотілося подивитися у вічі цим людям». |accessdate=25 лютого 2021 |archive-date=24 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210424210831/https://www.5.ua/interview/nina-matviienko-pro-uchast-u-telemosti-z-dnr-prosto-khotilosia-podyvytysia-u-vichi-tsym-liudiam-138477.html }}</ref>.
== Критика ==
 
* Матвієнко [[війна на сході України|війну на сході України]] назвала не патріотичною, а братовбивчою, критично та емоційно висловлювалася на адресу влади<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U Ніна Матвієнко у програмі Прямим текстом] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160406083547/https://www.youtube.com/watch?v=dADPsWQ0Y3U|date=6 квітня 2016}} // [[Остап Дроздов]], [[tvzikua]], 11 вересня 2014 року</ref>.
[[2018]] року долучилася до благодійного фотопроєкту «Щирі. Свята», присвяченого [[Українське національне вбрання|українському народному костюму]] та його популяризації. Проєкт було реалізовано зусиллями ТЦ «[[Домосфера]]», комунікаційної агенції [[Gres Todorchuk]] та Національного центру народної культури «[[Музей Івана Гончара]]». Увесь прибуток, отриманий від продажу виданих календарів, було передано на реконструкцію музею<ref>{{Cite web|url=https://honchar.org.ua/events/vidkryttya-fotovystavky-schyri-svyata/|title=Фотовиставка «Щирі. Свята»|publisher=[https://honchar.org.ua/ «Музей Івана Гончара»]|accessdate=4 червня 2021|archive-date=7 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210507073605/https://honchar.org.ua/events/vidkryttya-fotovystavky-schyri-svyata/}}</ref>. Кожен місяць у календарі присвячено одному з традиційних українських свят, на яке вказують атрибути та елементи вбрання<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-46224507|title=Що українці на свята одягали: фотовиставка "Щирі. Свята"|publisher=[https://www.bbc.com/ «BBC Україна»]|accessdate=4 червня 2021|archive-date=4 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210604194032/https://www.bbc.com/ukrainian/features-46224507}}</ref>.
* У січні 2015 року Матвієнко на «17 каналі» брала участь у телемості Київ&nbsp;— Донецьк «Коли чекати на мир?», де з боку так званої ДНР у ньому брали участь бойовики<ref>{{Cite web |url=https://www.5.ua/interview/nina-matviienko-pro-uchast-u-telemosti-z-dnr-prosto-khotilosia-podyvytysia-u-vichi-tsym-liudiam-138477.html |title=Ніна Матвієнко про участь у телемості з «ДНР»: «Просто хотілося подивитися у вічі цим людям». |accessdate=25 лютого 2021 |archive-date=24 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210424210831/https://www.5.ua/interview/nina-matviienko-pro-uchast-u-telemosti-z-dnr-prosto-khotilosia-podyvytysia-u-vichi-tsym-liudiam-138477.html }}</ref>.
* Народна артистка України, співачка Ніна Матвієнко не відвідувала українських військовиків на сході, оскільки спочатку була проти війни між Україною і Росією. Артистка не знайшла потрібних пісень і не змогла змиритися з тим, що буде співати тільки одній стороні, при тому, що народи обох країн&nbsp;— брати: ''«Ні разу я не їздила. Була два рази в Слов'янську. Я не знала, що їм співати. По-перше, я не хотіла цієї війни, я протестувала. Одним співати, а другим не співати? І ті, і ті&nbsp;— брати».''<ref>[https://news.obozrevatel.com/ukr/show/news/odnim-spivati-a-inshim-ni-matvienko-vislovilasya-pro-vijnu-z-bratnoyu-rosieyu.htm ''Одним співати, а іншим ні?'' Матвієнко висловилася про війну з ''братньою'' Росією]</ref>


== Нагороди й номінації ==
== Нагороди й номінації ==
Рядок 124: Рядок 112:
; Номінації
; Номінації
* [[YUNA|Премія «Yuna»]] в номінації «Найкращий дует», за спільну з [[Монатик Дмитро Сергійович|Монатиком]] пісню «Цей день» (2019).
* [[YUNA|Премія «Yuna»]] в номінації «Найкращий дует», за спільну з [[Монатик Дмитро Сергійович|Монатиком]] пісню «Цей день» (2019).
=== Державні нагороди ===
=== Державні нагороди ===
Творчий шлях Ніни Матвієнко був відзначений: у [[1978]] році за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в [[1985]]-му&nbsp;— народної артистки України. Також у 2016 році їй присвоєно звання «[[Почесні громадяни Києва|Почесної громадянки Києва]]»<ref>{{Cite web |url=http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html |title=Джамалі та Ніні Матвієнко присвоїли звання «Почесний громадянин Києва» — lb.ua |accessdate=30 травня 2016 |archive-date=29 червня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160629180140/http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html }}</ref>.
Творчий шлях Ніни Матвієнко був відзначений: у [[1978]] році за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в [[1985]]-му&nbsp;— народної артистки України. Також у 2016 році їй присвоєно звання «[[Почесні громадяни Києва|Почесної громадянки Києва]]»<ref>{{Cite web |url=http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html |title=Джамалі та Ніні Матвієнко присвоїли звання «Почесний громадянин Києва» — lb.ua |accessdate=30 травня 2016 |archive-date=29 червня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160629180140/http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html }}</ref>.
* Державна премія України Шевченка (1988);
* Державна премія УРСР ім. Тараса Шевченка (1988);
* Вища відзнака Фонду Міжнародної премії імені М.&nbsp;А.&nbsp;Касьяна&nbsp;— орден Миколи Чудотворця (1996);
* Вища відзнака Фонду Міжнародної премії імені М.&nbsp;А.&nbsp;Касьяна&nbsp;— орден Миколи Чудотворця (1996);
* [[Орден княгині Ольги]] ІІІ ступеня (1997);
* [[Орден княгині Ольги]] ІІІ ступеня (1997);
Рядок 133: Рядок 122:


== Родина ==
== Родина ==
* Батько: Митрофан Устимович Матвієнко — селянин.
* Батько: Митрофан Устимович Матвієнко&nbsp;— селянин.
* Матір: Антоніна Ільківна
* Мати: Антоніна Ільківна
* Чоловік: [[Гончар Петро Іванович]] (1949) — художник, генеральний директор НЦНК «[[Музей Івана Гончара]]». На даний час фактично не живуть у шлюбі.<ref>{{Citation|title=Нина Матвиенко {{!}} «Позаочі»|url=https://www.youtube.com/watch?v=LSQ4ugrJAVM|accessdate=2021-10-30|language=uk-UA|archive-date=30 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211030212420/https://www.youtube.com/watch?v=LSQ4ugrJAVM}}</ref>
* Чоловік: [[Гончар Петро Іванович]] (1949)&nbsp;— художник, генеральний директор НЦНК «[[Музей Івана Гончара]]». В останній час фактично не жили у шлюбі.<ref>{{Citation|title=Нина Матвиенко {{!}} «Позаочі»|url=https://www.youtube.com/watch?v=LSQ4ugrJAVM|accessdate=2021-10-30|language=uk-UA|archive-date=30 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211030212420/https://www.youtube.com/watch?v=LSQ4ugrJAVM}}</ref>
* Донька: [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна Петрівна Гончар]] (1981) — співачка, дружина [[Мірзоян Арсен Романович|Арсена Мірзояна]].
* Син Іван Гончар (Януарій) (1973)&nbsp;— ієродиякон [[Церква Іоана Богослова (Ніжин)|церкви Іоанна Богослова]] у [[Ніжин]]і.<ref>{{Cite web|title=Син Ніни Матвієнко, який постригся у ченці, перейшов з Російської православної церкви в ПЦУ|url=https://www.volyn.com.ua/news/192866-syn-niny-matviienko-iakyi-postryhsia-u-chentsi-pereishov-z-rosiiskoi-pravoslavnoi-tserkvy-v-ptsu|website=www.volyn.com.ua|date=2021-09-14|accessdate=2021-10-30|archive-date=30 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211030212421/https://www.volyn.com.ua/news/192866-syn-niny-matviienko-iakyi-postryhsia-u-chentsi-pereishov-z-rosiiskoi-pravoslavnoi-tserkvy-v-ptsu}}</ref>
*Син Іван Гончар (Януарій) — ієродиякон церкви Іоанна Богослова у [[Ніжин|Ніжині]].<ref>{{Cite web|title=Син Ніни Матвієнко, який постригся у ченці, перейшов з Російської православної церкви в ПЦУ|url=https://www.volyn.com.ua/news/192866-syn-niny-matviienko-iakyi-postryhsia-u-chentsi-pereishov-z-rosiiskoi-pravoslavnoi-tserkvy-v-ptsu|website=www.volyn.com.ua|date=2021-09-14|accessdate=2021-10-30|archive-date=30 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211030212421/https://www.volyn.com.ua/news/192866-syn-niny-matviienko-iakyi-postryhsia-u-chentsi-pereishov-z-rosiiskoi-pravoslavnoi-tserkvy-v-ptsu}}</ref>
* Син Андрій Гончар (1974)&nbsp;— художник, іконописець.
*Син Андрій Гончар — художник, іконописець.
* Донька [[Матвієнко Антоніна Петрівна|Антоніна Петрівна Гончар]] (1981)&nbsp;— співачка, дружина [[Мірзоян Арсен Романович|Арсена Мірзояна]].
* Онучки: Уляна (1998), Ніна Мірзоян (2016)
* Онучки: Уляна (1998), Ніна Мірзоян (2016)


== Виноски ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}


== Посилання ==
== Додаткова література ==
* {{УМузЕ-3|частина=Матвієнко Ніна Митрофанівна|сторінки =335-336}}
* {{УМузЕ-3|частина=Матвієнко Ніна Митрофанівна|сторінки =335-336}}
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=66871 Матвієнко Ніна Митрофанівна]  // [[ЕСУ]]
* {{ШевЕ-4|частина=Матвієнко Ніна Митрофанівна|сторінки =114}}
* {{ШевЕ-4|частина=Матвієнко Ніна Митрофанівна|сторінки =114}}
{{Вікіцитати}}
 
== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20070225075200/http://www.kievkamerata.org/sol13.htm Інформація про Ніну Матвієнко]
* [https://web.archive.org/web/20070225075200/http://www.kievkamerata.org/sol13.htm Інформація про Ніну Матвієнко]
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR06IRX0CT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»]
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR06IRX0CT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»]
* [https://web.archive.org/web/20081121130713/http://greatukrainians.com.ua/country/ukraine/649.html Біографія на сайті «Великі українці»]
* [https://web.archive.org/web/20081121130713/http://greatukrainians.com.ua/country/ukraine/649.html Біографія на сайті «Великі українці»]
* [http://made-in-ukraine.info/nina-matviyenko-obplela-gachkom-usyu-rodynu/# Рукоділля Ніни Матвієнко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110308042026/http://made-in-ukraine.info/nina-matviyenko-obplela-gachkom-usyu-rodynu/ |date=8 березня 2011 }}
 
* {{imdb name| id= 1069785 | name=Ніна Матвієнко}}
{{Бібліоінформація}}
* http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/star/33216/works/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161127151840/http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/star/33216/works/ |date=27 листопада 2016 }}
* http://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=4295 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161127152755/http://www.animator.ru/db/?p=show_person&pid=4295 |date=27 листопада 2016 }}
{{Герої України}}
{{Герої України}}
{{Портали|Україна|Культура|Мистецтво|Біографії|Українська музика}}


{{ВП-портали|Україна|Культура|Мистецтво|Біографії|Українська музика}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Уродженці Ємільчинського району]]
[[Категорія:Співачки України XX століття]]
[[Категорія:Співачки України XX століття]]
[[Категорія:Співачки України XXI століття]]
[[Категорія:Співачки України XXI століття]]
Рядок 172: Рядок 157:
[[Категорія:Учасниці Євромайдану]]
[[Категорія:Учасниці Євромайдану]]
[[Категорія:Площа зірок (Київ)]]
[[Категорія:Площа зірок (Київ)]]
[[Категорія:Артисти хору імені Григорія Верьовки]]
[[Категорія:Великі українці]]
[[Категорія:Викладачі Київського університету культури і мистецтв]]
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії 1988 року]]

Версія за 22:32, 13 жовтня 2023

Шаблон:Нещодавно помер

Шаблон:Музикант Ні́на Митрофа́нівна Матвіє́нко (Шаблон:Дн, Неділище — 8 жовтня 2023, Київ[1]) — українська співачка та акторка. Народна артистка Української РСР (1985), лауреатка Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1988), Герой України. Входила до Спілки кінематографістів України (1989). Мати співачки Антоніни Матвієнко.

Життєпис

Народилася 10 жовтня 1947 року. П'ята дитина в селянській сім'ї Митрофана Устимовича та Антоніни Ільківни Матвієнків. У родину було 11 дітей. Крім матері, її вихованням займалися брати і сестри Толя, Люся, Марія та Микола. Із 4 років доглядала молодших братів і сестер (Василя, Валентину, Івана, Михайла, Поліну та Володимира), пасла худобу, одного літа навіть «наймитувала» в дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино. «Я в такій сім'ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п'яним і вони з мамою співали…».

Батьківська хата де народилась співачка Н. М. Матвієнко

Мати, Антоніна Ільківна, мала співочий талант, могла співати в три, навіть у чотири голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.

Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. 11-літня дівчинка мала добрий характер, легко сходилася з людьми. Мати вважала, що їй легше, ніж іншим дітям, буде перенести розлуку з родиною. З 1958 року Ніна навчалася в школі-інтернаті села Потіївка Радомишльського району. Це було нелегке випробування — один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.

Потіївська школа-інтернат була восьмирічкою, тож до 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до Коростеня[2]. У коростенській школі-інтернаті займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної[3]. У 9-му класі закохалася у вчителя Івана, проте через негідну поведінку згодом його покинула.

Померла 8 жовтня 2023 року у віці 75 років, не доживши всього два дні до свого 76-річчя[4]. Похована на Звіринецькому кладовищі у Києві.

Творчість

Одна з викладачок, Людмила Іванівна, порадила Ніні професійно зайнятись співом і спробувати себе в Українському народному хорі ім. Г. Верьовки. Дівчина справді відвідала вокальну студію при хорі, але, закінчивши інтернат, довелось влаштуватися на коростенський завод «Хіммаш». Спочатку працювала табельницею, потім ученицею кранівника, згодом була переведена копіювальницею[5]. Почувши, що в Житомирі набирають дівчат до естрадного вокального ансамблю, приїхала на проби до обласного центру. В Житомирській філармонії дійсно створювали жіночий вокальний гурт. Але автентична манера виконання Ніни Матвієнко ніяк не в'язалися з колективним естрадним співом, і їй відмовили (проби вдало пройшла інша майбутня українська співачка — Раїса Кириченко).

Але бажання співати було таким сильним, що 1966 року Матвієнко таки записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. З 1968 року, по закінченні вокальної студії при хорі, стала його солісткою.

Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, почату ще з 1967 року. Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехословаччині, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.

У 1966–1991 роках була солісткою вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з 1968 року співпрацює з вокальним тріо «Золоті ключі».

Новий період у творчій долі пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «Київська камерата», солісткою якого вона стала з 1991 року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.

З 1971 року в шлюбі з молодим художником Петром Гончарем — сином українського скульптора, художника і збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро відвідав концерт Матвієнко в Києві (1968) і сказав, що вона буде його дружиною. Згодом їх познайомив Лесь Харченко з квартету «Явір».

У 1972 році народила сина Івана, за ним Андрія, а потім Антоніну. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. У 2005 році, у віці Христа, Іван несподівано вирішив піти в ченці і здійснив постриг. Антоніна продовжує справу матері, її дедалі частіше можна зустріти на великій сцені. На ювілейних концертах, присвячених 60-літтю Ніни Матвієнко, вони співали разом.

У 1975 році Матвієнко заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю.Шаблон:Джерело Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як «Україна», «Дзвін», «Жіночий світ» та інших. Вершинним літературним надбанням співачки стала її біографічна книжка «Ой виорю нивку широкую», яка вийшла 2003 року у видавництві Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». У книзі подано пісенно-музичний матеріал із власного репертуару (понад 250 народних пісень і творів українських композиторів — колядки і щедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварські й обжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливі й танцювальні, псалми, історичні та станові пісні, пісні про кохання, родинне життя…). 2004 р. вийшла книжка спогадів Ніни Матвієнко «Уже так не буде, як є». Також мріє написати художній роман про кохання. У 2010 році співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира «Дорога до ближнього».

У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності; для неї пишуть твори Євген Станкович, Олег Кива, Мирослав Скорик, Ірина Кириліна, Ганна Гаврилець та багато інших.

Зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніх фільмах («Солом'яні дзвони», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»). Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальних кінофільмів, кілька теле- і радіопрограм. 1984 року брала участь у створенні українського мультфільму «Колискова». 1988 року був знятий відеофільм за участю Ніни Матвієнко «Русалчин тиждень». Серед авторських театрально-режисерських робіт акторки музичний спектакль «Під сонцем» (1997) за участю японського танцівника Тадаші Ендо, а також грандіозне музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо ми» (1998). Крім того, Ніна Матвієнко 1995 року зіграла 16 вистав з американським театром La Mama E.T.C. (Нью-Йорк, США).

Артистка з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки.

Фільмографія

Акторка

Шаблон:УФільміВерх Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УдФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільміНиз

Вокал, озвучення

Шаблон:УФільміВерх Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УмФільмі Шаблон:УмФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УСеріалі Шаблон:УФільмі Шаблон:УмФільмі Шаблон:УФільміНиз

Інше

Знімалася в телеспектаклях («Маруся Чурай», «Катерина Білокур»; «Розлилися води на чотири броди»); брала участь в радіовиставах («Політ стріли», «Кларнети ніжності»).

З 1989 року по 2023 рік була членом Спілки кінематографістів України.

Громадська діяльність

На парламентських виборах в Україні 1998 року Ніна Матвієнко була 8 номером партійного списку НРУ, що посів друге місце. Зняла свою кандидатуру зразу після обрання і, таким чином, депутатом Верховної Ради не була.

Ніна Матвієнко на Євромайдані

Ніна Матвієнко — голова журі Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик, що проходив 1–3 квітня 2011 року в Львівській філармонії[6].
22 жовтня 2011 року Ніна Митрофанівна очолила Експертну Раду (Журі) Міжнародного Благодійного Фестивалю талантів «Дивосвіт» у м. Запоріжжя

Брала участь у Помаранчевій революції[7] та Євромайдані[8].

2018 року долучилася до благодійного фотопроєкту «Щирі. Свята», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Проєкт реалізовано зусиллями ТЦ «Домосфера», комунікаційної агенції Gres Todorchuk та Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Весь прибуток від продажу виданих календарів передано на реконструкцію музею[9]. Кожен місяць у календарі присвячено одному з традиційних українських свят, на яке вказують атрибути та елементи вбрання[10].

Критика

  • Матвієнко війну на сході України назвала не патріотичною, а братовбивчою, критично та емоційно висловлювалася на адресу влади[11].
  • У січні 2015 року Матвієнко на «17 каналі» брала участь у телемості Київ — Донецьк «Коли чекати на мир?», де з боку так званої ДНР у ньому брали участь бойовики[12].
  • Народна артистка України, співачка Ніна Матвієнко не відвідувала українських військовиків на сході, оскільки спочатку була проти війни між Україною і Росією. Артистка не знайшла потрібних пісень і не змогла змиритися з тим, що буде співати тільки одній стороні, при тому, що народи обох країн — брати: «Ні разу я не їздила. Була два рази в Слов'янську. Я не знала, що їм співати. По-перше, я не хотіла цієї війни, я протестувала. Одним співати, а другим не співати? І ті, і ті — брати».[13]

Нагороди й номінації

Нагороди
Номінації

Державні нагороди

Творчий шлях Ніни Матвієнко був відзначений: у 1978 році за великий внесок у розвиток українського мистецтва і за активну культурно-творчу діяльність співачка отримала звання заслуженої, в 1985-му — народної артистки України. Також у 2016 році їй присвоєно звання «Почесної громадянки Києва»[14].

  • Державна премія УРСР ім. Тараса Шевченка (1988);
  • Вища відзнака Фонду Міжнародної премії імені М. А. Касьяна — орден Миколи Чудотворця (1996);
  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (1997);
  • 21 січня 2006 року указом Президента України Віктора Ющенка нагороджена званням Героя України;
  • Орден княгині Ольги ІІ ступеня (2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[15].

Родина

Примітки

Додаткова література

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Герої України Шаблон:Портали

  1. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3771346-pomerla-nina-matvienko.html

  2. ↑ http://exo.net.ua/exo/2447---l--------------r

  3. ↑ https://www.pravda.com.ua/articles/2017/10/30/7159748/

  4. ↑ https://chasdiy.org/showbusiness/pomerla-narodna-artystka-ukrainy-nina-matviienko.html

  5. ↑ http://fakty.ua/154017-nina-matvienko-moj-predok-nikita-nestich---troyurodnyj-brat-knyagini-olgi

  6. ↑ УНІАН У Львові відкрили музей Квітки Цісик
  7. ↑ http://vse.rv.ua/intervyu/1386411875-nina-matviienko-yanukovichu-skazala-shcho-maiemo-buti-u-ievropi.html

  8. ↑ http://www.1.zt.ua/news/vlada/nina-matviyenko-znikla-z-ekranu-zhitomirskogo-telebachennya-cherez-yevromaydan.html

  9. ↑ https://honchar.org.ua/events/vidkryttya-fotovystavky-schyri-svyata/

  10. ↑ https://www.bbc.com/ukrainian/features-46224507

  11. ↑ Ніна Матвієнко у програмі Прямим текстом // Остап Дроздов, tvzikua, 11 вересня 2014 року
  12. ↑ https://www.5.ua/interview/nina-matviienko-pro-uchast-u-telemosti-z-dnr-prosto-khotilosia-podyvytysia-u-vichi-tsym-liudiam-138477.html

  13. ↑ Одним співати, а іншим ні? Матвієнко висловилася про війну з братньою Росією
  14. ↑ http://ukr.lb.ua/news/2016/05/26/336146_dzhamali_nini_matviienko_prisvoili.html

  15. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/3352020-34805

  16. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=LSQ4ugrJAVM
  17. ↑ https://www.volyn.com.ua/news/192866-syn-niny-matviienko-iakyi-postryhsia-u-chentsi-pereishov-z-rosiiskoi-pravoslavnoi-tserkvy-v-ptsu

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Матвієнко_Ніна_Митрофанівна&oldid=29559