-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Фортус Марія Олександрівна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>LxlalexlxlBot
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 12:02, 15 жовтня 2023

Шаблон:Військовик Марія Олександрівна Фортус (1900, Херсон — 1980, Москва) — радянська розвідниця, партизанка, учасниця трьох воєн. Сестра відомого діяча Комінтерну Павла Міфа.

Біографія

Народилася в єврейській родині банківського службовця.

У юності працювала вишивальницею у швейній майстерні. У 1914 склала екстерном іспит у Херсонській чоловічій гімназії. Вступивши до літгуртка при Міській публічній бібліотеці, який очолювали соціалісти — демократи, включилася у революційну діяльність. У 16 років вступила до партії есерів, але після Жовтневої революції перейшла на бік більшовиків. Виконувала доручення підпільників.

Громадянська війна

Учасниця громадянської війни. У 1918 році М. О. Фортус працює в Херсонській Губ ЧК. Ризикуючи життям, рятує коштовності від бандитів, пішки через лінію фронту проносячи на собі « діамантовий пояс» із Херсона до Києва.

У 1919 році проводила пропагандистську роботу серед французьких солдатів і матросів, які окупували південь України. Тоді ж познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — іспанцем Рамоном Люком (за іншими джерелами — Касанельясом), які входили до складу загону інтервентів. У тому ж році народила сина, названого на честь батька Рамоном.

Залишивши дитину у матері, продовжила свою роботу. Під час громадянської війни з розвідувальними завданнями впроваджувалася в загони Махна і Булак-Балаховича. Було викрито. Двічі розстрілювалась, але дивом залишилася живою.

Після закінчення громадянської війни, у 1920-х роках — вчилася, потім працювала в Комуністичному університеті трудящих Сходу. На навчанні в Москві знову зустріла Рамона Люка, вони одружилися.

У 1929 році Марія Фортус і Рамон вирушили на нелегальну роботу до Іспанії. Її чоловік став секретарем каталонської компартії; у 1933 році він загинув.

Після 5 років нелегальної роботи, у 1934 році розвідниця повернулася до Москви.

Війна в Іспанії

З 1936 року М. О. Фортус знову направлена до Іспанії. Учасниця громадянської війни в Іспанії (19361939), відома серед республіканців під ім'ям Марія Хулія. Була перекладачкою радянського військового радника при Генштабі республіканської армії генерала Петровича (К. П. Мерецков).

Підтримувала зв'язок із членами ЦК Компартії Іспанії: Хосе Діасом, Долорес Ібаррурі, Антоніо Михея, Вісенте Урібе.

З грудня 1937 року — офіцер зв'язку при генералі Г. М. Штерні, який на той час був старшим військовим радником при Республіканському уряді.

Брала безпосередню участь у боях. Нею була спланована і здійснена операція по наведенню республіканських бомбардувальників на аеродром заколотників біля м. Леон. При цьому було знищено 40 літаків супротивника.

Єдиний син Рамон — льотчик-республіканець, спрямований Комінтерном до Іспанії, у 1936 році загинув у повітряному бою під Сарагосою.

Після повернення до Москви навчалася у Військовій академії ім. М. В. Фрунзе, яку з відзнакою закінчила в 1941 році.

М. О. Фортус було присвоєно звання капітана. У військовій академії навчалася заочно, працюючи викладачем-інструктором розвідшколи. За даними ГРУ Генштабу, у 1937—1945 роках ця розвідшкола готувала диверсантів для виконання особливо відповідальних завдань за кордоном.

Німецько-радянська війна

Учасниця Німецько-радянської війни. Була начальником штабу жіночого 46-ого гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку (тоді 588-го полку), сформованого Мариною Расковою.

Потім воювала в розвідувально-диверсійному партизанському загоні «Переможці» полковника Д. М. Медведєва на Рівненщині. Була заступником командира загону з військової розвідки і контррозвідки, брала участь у бойових операціях разом зі знаменитим розвідником Миколою Кузнєцовим, планувала його диверсійні акти[1].

У бою з окупантами була поранена. На літаку її вивезли до Москви. Після одужання М. О. Фортус була направлена у розвідвідділ штабу 3-го Українського фронту, яким командував Р. Я. Малиновський. У її функції входила організація і проведення розвідки роботи у ближньому тилу супротивника.

Безпосередньо брала участь у проведенні розвідувальних операцій, засилалася до ворожого тилу на територію Румунії і Угорщини, особисто готувала операцію " Альба Регія " в угорському місті Секешфегерварі[1].

Післявоєнний час

Після закінчення війни проходила службу у складі Центральної групи військ у Відні. Там вона зуміла відшукати підземний завод, де вироблялися ракети Фау-2, потім служила в Московському військовому окрузі.

Вийшла заміж за свого колегу, військового розвідника Геннадія Зайцева, прийняла прізвище чоловіка. Через два роки подружжя відкликали до Москви, і вони стають співробітниками центрального апарату ГРУ. Їй присвоюється звання підполковника.

За станом здоров'я у липні 1955 вийшла у відставку.

Захистила кандидатську дисертацію. Працювала в Інституті Конкретних Соціальних Досліджень АН СРСР. Учасниця багатьох міжнародних симпозіумів із проблем соціології та філософії.

До ювілею Перемоги Марії Фортус-Зайцевій було присвоєно чергове військове звання — полковника.

Почесна громадянка чехословацького міста Літомержиці й угорського Секешфегервара.

Авторка низки літературних творів, зокрема, «Операція Альба Регія», «Розкрита таємниця», «В Іспанії, що бореться», «Поєдинок із Гестапо» та інших.

Померла в Москві 22 лютого 1980 року, похована на Ваганьківському кладовищі.

Нагороди

Всього 34 нагороди, із них 14 — іноземних.

Пам'ять

  • На честь Марії Олександрівни Фортус в українському місті Херсоні названа вулиця.

Примітка

  • На II Московському кінофестивалі в 1961 році угорський режисер Міхай Семеш презентував фільм " Альба Регія " (Alba regia), що розповідає про проведення операції, у якій брала участь М. О. Фортус. Роль радянської розвідниці зіграла Тетяна Самойлова. Фільм був удостоєний Срібної премії.
  • Марія Фортус є також прототипом героїні радянського кінофільму " Салют, Маріє! " (Режисер Йосип Хейфиц, 1970).

Література

  • Василь Бережков, С. В. Пехтерєв. Жінки-чекістки. ОЛМА Медіа Групп, 2003
  • Кумок В. Н. Марія Фортус: загадки залишаються // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2016, № 8, с. 10-18

Примітки

Посилання