Романчук Леся Іванівна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 49: Рядок 49:
| підпис_герба        =
| підпис_герба        =
}}
}}
 
[[Файл:Творчий вечір "Два серця і 12 струн. Тарас і Леся Коковські" 09 грудня 2022.jpg|міні|Творчий вечір "Два серця і 12 струн. Тарас і Леся Коковські" 09 грудня 2022]]
'''Леся Іванівна Романчук''' ({{нар|а}} [[28 липня]] [[1955]], с-ще [[Транспортне (Магаданська область)|Транспортне]], [[СРСР]]) — українська [[лікар]]ка, [[викладач]]ка, [[письменниця]], [[бард]]. Член [[Національна спілка письменників України|Національної Спілки письменників України]] (1999), [[кандидат медичних наук]], доцент.
'''Леся Іванівна Романчук''' ({{нар|а}} [[28 липня]] [[1955]], с-ще [[Транспортне (Магаданська область)|Транспортне]], [[СРСР]]) — українська [[лікар]]ка, [[викладач]]ка, [[письменниця]], [[бард]]. Член [[Національна спілка письменників України|Національної Спілки письменників України]] (1999), [[кандидат медичних наук]], доцент.


Рядок 71: Рядок 71:
* Мати [[Романчук Лідія Яківна|Лідія Романчук]] (нар. 1926 у с. Дермань Рівненської області — 2018, Тернопіль) — зв'язкова та медсестра УПА, псевдонім «Орися».
* Мати [[Романчук Лідія Яківна|Лідія Романчук]] (нар. 1926 у с. Дермань Рівненської області — 2018, Тернопіль) — зв'язкова та медсестра УПА, псевдонім «Орися».
* Чоловік [[Коковський Тарас Ігорович|Тарас Коковський]] (нар.1956) — душпастир Української Лютеранської Церкви, літератор, перекладач.
* Чоловік [[Коковський Тарас Ігорович|Тарас Коковський]] (нар.1956) — душпастир Української Лютеранської Церкви, літератор, перекладач.
* Донька [[Колтун Наталія Юріївна|Наталка Колтун]] (нар. 1975<ref>[https://badoo.com/uk/natalka.koltun/ Наталка Колтун, 39]</ref>)&nbsp;— українська журналістка, радіоведуча.
* Донька [[Колтун Наталія Юріївна|Наталка Колтун]] (нар. 1975<ref>[https://badoo.com/uk/natalka.koltun/ Наталка Колтун, 39]{{Недоступне посилання}}</ref>)&nbsp;— українська журналістка, радіоведуча.
* Син Олександр Куртіш (1985—2013).
* Син Олександр Куртіш (1985—2013).


Рядок 130: Рядок 130:
* обласна премія імені Богдана Лепкого в номінації «Література» &nbsp;— за роман «Лицарі любові і надії» (м. Тернопіль, 2011)<ref>[http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/12823.html Названо переможців конкурсу на присудження обласних премій в галузі культури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924054400/http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/12823.html |date=24 вересня 2015 }} // Тернопільська обласна рада.</ref>,
* обласна премія імені Богдана Лепкого в номінації «Література» &nbsp;— за роман «Лицарі любові і надії» (м. Тернопіль, 2011)<ref>[http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/12823.html Названо переможців конкурсу на присудження обласних премій в галузі культури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924054400/http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/12823.html |date=24 вересня 2015 }} // Тернопільська обласна рада.</ref>,
* «Золотий письменник України» від «Коронації слова» (2015),
* «Золотий письменник України» від «Коронації слова» (2015),
* [[Орден княгині Ольги]] IІІ&nbsp;ст. (22 січня 2019)&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю''<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/142019-25938|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019|website=Офіційне інтернет-представництво Президента України|language=ua|accessdate=2019-01-23}}</ref>
* [[Орден княгині Ольги]] III&nbsp;ст. (22 січня 2019)&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю''<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/142019-25938|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019|website=Офіційне інтернет-представництво Президента України|language=ua|accessdate=2019-01-23}}</ref>


== Вшанування ==
== Вшанування ==

Поточна версія на 13:04, 15 жовтня 2023

Шаблон:Інші значення

Творчий вечір "Два серця і 12 струн. Тарас і Леся Коковські" 09 грудня 2022

Леся Іванівна Романчук ( 28 липня 1955, с-ще Транспортне, СРСР) — українська лікарка, викладачка, письменниця, бард. Член Національної Спілки письменників України (1999), кандидат медичних наук, доцент.

Життєпис

Леся Іванівна Романчук народилася 28 липня 1955 року в селищі Транспортне Тенькинського району Магаданської області, де відбували заслання після ув'язнення в таборах Дальлагу її батьки. Навчання розпочала у початковій школі копальні ім. Гастелло Тенькинського району. Після закінчення терміну заслання у 1963 р. родина переїхала в Україну до м. Тернополя.

Освіта

Леся Романчук із золотою медаллю закінчила середню школу № 1 (нині — гімназія) у м. Тернополі, з відзнакою — у 1979 р. Тернопільський медичний інститут (нині — медичний університет ім. І. Горбачевського). 15 років працювала викладачем Кременецького, потім Чортківського медичного училища, з 1994 року працює на кафедрі акушерства та гінекології Тернопільського державного медичного університету. У 1998 році захистила дисертацію на тему: «Профілактика післяпологових запальних захворювань у породіль з анемією», кандидат медичних наук, і з 2005 року — доцент.

Робота

Леся Романчук є фахівцем у сфері акушерства й гінекології, автором ряду підручників. Викладає у Тернопільському медичному університеті.

Громадсько-політична діяльність

Шаблон:External media Активна учасниця Революції гідності в Тернополі. Довірена особа кандидата в президенти Петра Порошенка на виборах 2014 року. Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІст. (2019).

Родина

  • Батько Іван Романчук (1922—1972) — член ОУН, створив у Чортківській гімназії (Тернопільська область) групу спротиву комуністичному режиму, куди увійшло 8 гімназистів. У вересні 1940 року заарештований, засуджений до 10 років ув'язнення, термін відбував у таборах Магаданської області. Після звільнення закінчив Магаданський гірничий технікум. Після повернення до Тернополя працював інженером у тресті «Тернопільсільбуд».
  • Мати Лідія Романчук (нар. 1926 у с. Дермань Рівненської області — 2018, Тернопіль) — зв'язкова та медсестра УПА, псевдонім «Орися».
  • Чоловік Тарас Коковський (нар.1956) — душпастир Української Лютеранської Церкви, літератор, перекладач.
  • Донька Наталка Колтун (нар. 1975[1]) — українська журналістка, радіоведуча.
  • Син Олександр Куртіш (1985—2013).

Доробок

Шаблон:External media Авторка 6 збірок поезій та кількох романів.

Поетичні збірки

  • «Синьооке диво» (1995),
  • «Тобі» (Тернопіль, «Лілея», 1996),
  • «Жінка з гітарою» (1997),
  • «Слово честі» (Тернопіль, «Горлиця», 1998),
  • «Над світом і собою» (Тернопіль, «Джура», 2003),
  • «Танок пера на обрії світанку» (Тернопіль, «Джура», 2005),
  • "На ноті «ЛЮ». (Тернопіль, «Астон», 2010),
  • «З твого небесного крила» (Тернопіль, «Джура», 2014).

Проза (романи)

  • «Не залишай…». Роман у 8-ми книгах (Тернопіль, «Джура», 2001—2004),
  • «Граvitaція». Роман у 4-х книгах (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2004—2005),
  • «Чотири дороги». Роман у 9-ти книгах (Тернопіль, "Навчальна книга — Богдан, 2006—2009),
  • «У мереживі мережі» (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2008),
  • «Місто карликів». Роман у 4-х книгах. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2009—2012),
  • Маленькі чудеса гормонів. Розмова з гінекологом. (Харків, «Ранок», 2009),
  • «Лицарі любові і надії» (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2010—2011),
  • «София. Не оставляй…» (Москва, «Мир и образование», 2013),
  • «Цвіте терен». Роман у 4-х книгах. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2014).
  • «Благословен, хто йде…». Роман у 3-х книгах, книга 1-а. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2016).
  • «Місто карликів». Роман у 4-х книгах. Подарункове видання (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2018)
  • «Софія». Роман у 8-и книгах. Подарункове видання (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2018)
  • «Благословен, хто йде. Климент», книга 2-а.(Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2019)
  • «Благословен, хто йде. Петро. Павло», книга 3-я.(Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2019)
  • «Донна Анна», роман.(Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2020)

Медична література

Автор кількох десятків наукових праць, співавтор 15 підручників з акушерства та гінекології для студентів вищих медичних навчальних закладів українською, російською та англійською мовами. Основні:

  • «Акушерство» для фельдшерів та акушерок (1998),
  • «Гінекологія» для фельдшерів та акушерок (1998),
  • «Гінекологія» для студентів вищих медичних навчальних закладів (1999),
  • «Медсестринство в акушерстві» (2000),
  • «Медсестринство в гінекології» (2000),
  • «Gynecology» (англ. мовою, 2003),
  • «Гінекологія» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2006),
  • «Акушерство» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2008),
  • «Акушерство» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2010),
  • «Гінекологія» за редакцією академіка В. І. Грищенка (авторматеріалів розділу «Запальні захворювання», Харків).

Аудіоальбом

  • «Кожна жінка — чарівниця».

Нагороди

  • відзнака Тернопільської міської ради III ступеня (2010)
  • літературна премія імені Уласа Самчука,
  • відзнака президента Форуму видавців (м. Львів, 2014) — «Найкращий автор»,
  • літературна премія журналу «Літературний Тернопіль»,
  • обласна премія імені Богдана Лепкого в номінації «Література»  — за роман «Лицарі любові і надії» (м. Тернопіль, 2011)[2],
  • «Золотий письменник України» від «Коронації слова» (2015),
  • Орден княгині Ольги III ст. (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[3]

Вшанування

Файл:Lesja Romanchuk Vidznaka.jpg
Пам'ятний знак на честь Лесі Романчук на Алеї зірок у Тернополі

У 2013 році на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Лесі Романчук[4].

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Вікіпосилання Шаблон:External media

Шаблон:Золоті письменники України Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ Наталка Колтун, 39
  2. ↑ Названо переможців конкурсу на присудження обласних премій в галузі культури // Тернопільська обласна рада.
  3. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/142019-25938

  4. ↑ Тернопільська алея зірок поповнилась // Місто. — 2013. — 29 серпня.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Романчук_Леся_Іванівна&oldid=30092