-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Пантелєєв Іван Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Reader85
м (→‎Посилання: шаблон)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 42: Рядок 42:


== Біографія ==
== Біографія ==
Виріс у [[Краматорськ]]у, а останні п'ять років жив у селі [[Дмитрівка (Слов'янський район)|Дмитрівка]] з бабусею, за якою треба було доглядати. Іван мріяв про свій рок-гурт. Він грав на різних музичних інструментах, складав вірші й музику. Мріяв про те, що група буде відомою, а його пісні популярними. Іван поїхав до [[Київ|Києва]] 10 грудня після того як дізнався про [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|силовий розгін Євромайдану]] вночі [[30 листопада]] [[2013]] року. Ваня говорив, що там образили людей, і він хоче допомогти їм, захистити. Тому й поїхав. Весь час, поки Ваня був у Києві, він жив ​​у наметі на вулиці [[Інститутська вулиця (Київ)|Інститутській]]. У [[день святого Миколая]] йому подзвонила сестра і запропонувала повернутися, на що він відповів: «Тут побили дівчинку — журналістку, ми допомогли їй. Я не можу повернутися. Я повинен бути тут». Там же він познайомився з [[Чаплінський Володимир Володимирович|Володимиром Чаплінським]] з [[Обухів|Обухова]]. Чоловіки здружилися, допомагали протестуючим, разом їздили додому до Володимира і його родини. «Я постійно стежила за подіями в Києві, переживаючи за Ваню», — каже його сестра Світлана. — «Ми періодично зідзвонювалися, але коли починався наступ, тільки обмінювалися короткими смс. Ваня сильно змінився за цей час. Раніше у нього була коротка стрижка. На початку лютого він подзвонив мені і сказав, що поголився наголо, залишивши „оселедець“». З [[13 лютого]] рідні Івана постійно стежили за ситуацією в Києві. На прохання повернутися додому хлопець відповідав відмовою. Коли [[Беркут (спецпідрозділ)|«Беркут»]] пішов у наступ, відтіснивши протестуючих, Іван розповідав про це сестрі і з жалем зазначив: «Тепер у нашому наметі ночують „вони“», маючи на увазі військових. Востаннє Ваня вийшов на зв'язок із сестрою вранці [[19 лютого]]. Тоді він сказав: «Ну, нічого, не хвилюйся. У мене все добре. Нас тут на ніч поселили люди». Світлана каже, що всю ніч з 19 на 20 лютого, коли на Майдані люди молилися, вона дивилася пряму трансляцію, дуже неспокійно тоді було в неї на душі. Наступного дня Ваня загинув. Його вбили пострілом у серце на вулиці Інститутській. Того ж дня в результаті поранення в шию загинув і його друг Володимир, з яким вони весь час були разом на Майдані.
Виріс у [[Краматорськ]]у, а останні п'ять років жив у селі [[Дмитрівка (Краматорський район)|Дмитрівка]] з бабусею, за якою треба було доглядати. Іван мріяв про свій рок-гурт. Він грав на різних музичних інструментах, складав вірші й музику. Мріяв про те, що група буде відомою, а його пісні популярними. Іван поїхав до [[Київ|Києва]] 10 грудня після того як дізнався про [[Силовий розгін Євромайдану в Києві|силовий розгін Євромайдану]] вночі [[30 листопада]] [[2013]] року. Ваня говорив, що там образили людей, і він хоче допомогти їм, захистити. Тому й поїхав. Весь час, поки Ваня був у Києві, він жив ​​у наметі на вулиці [[Інститутська вулиця (Київ)|Інститутській]]. У [[день святого Миколая]] йому подзвонила сестра і запропонувала повернутися, на що він відповів: «Тут побили дівчинку — журналістку, ми допомогли їй. Я не можу повернутися. Я повинен бути тут». Там же він познайомився з [[Чаплінський Володимир Володимирович|Володимиром Чаплінським]] з [[Обухів|Обухова]]. Чоловіки здружилися, допомагали протестуючим, разом їздили додому до Володимира і його родини. «Я постійно стежила за подіями в Києві, переживаючи за Ваню», — каже його сестра Світлана. — «Ми періодично зідзвонювалися, але коли починався наступ, тільки обмінювалися короткими смс. Ваня сильно змінився за цей час. Раніше у нього була коротка стрижка. На початку лютого він подзвонив мені і сказав, що поголився наголо, залишивши „оселедець“». З [[13 лютого]] рідні Івана постійно стежили за ситуацією в Києві. На прохання повернутися додому хлопець відповідав відмовою. Коли [[Беркут (спецпідрозділ)|«Беркут»]] пішов у наступ, відтіснивши протестуючих, Іван розповідав про це сестрі і з жалем зазначив: «Тепер у нашому наметі ночують „вони“», маючи на увазі військових. Востаннє Ваня вийшов на зв'язок із сестрою вранці [[19 лютого]]. Тоді він сказав: «Ну, нічого, не хвилюйся. У мене все добре. Нас тут на ніч поселили люди». Світлана каже, що всю ніч з 19 на 20 лютого, коли на Майдані люди молилися, вона дивилася пряму трансляцію, дуже неспокійно тоді було в неї на душі. Наступного дня Ваня загинув. Його вбили пострілом у серце на вулиці Інститутській. Того ж дня в результаті поранення в шию загинув і його друг Володимир, з яким вони весь час були разом на Майдані.


У Краматорську в Івана залишилося багато друзів. Один з них, Володимир, каже, що вони з Ванею збиралися разом їхати до Києва, але потім хлопець не зміг вирушити на Майдан, і Іван виїхав один. Перед від'їздом він сказав другові: «Вова, я відчуваю, що я повинен бути там». Друзі хлопця кажуть, що Ваня був патріотом, він хотів допомогти людям, які стояли на Майдані. За словами Володимира, ніякої зброї у його друга не було. «Ми часто спілкувалися з ним, але він жодного разу не сказав про зброю. Думаю, якби щось було, він би обов'язково сказав» За кілька днів до загибелі Іван зателефонував другу і сказав, що за чутками, очікується наступ «Беркута». «Може, не побачимося більше», — сказав тоді Ваня, але його друг не знав ще, чим обернуться ці слова і тільки спробував підбадьорити товариша. У суботу він дізнався, що Вані більше немає в живих.
У Краматорську в Івана залишилося багато друзів. Один з них, Володимир, каже, що вони з Ванею збиралися разом їхати до Києва, але потім хлопець не зміг вирушити на Майдан, і Іван виїхав один. Перед від'їздом він сказав другові: «Вова, я відчуваю, що я повинен бути там». Друзі хлопця кажуть, що Ваня був патріотом, він хотів допомогти людям, які стояли на Майдані. За словами Володимира, ніякої зброї у його друга не було. «Ми часто спілкувалися з ним, але він жодного разу не сказав про зброю. Думаю, якби щось було, він би обов'язково сказав» За кілька днів до загибелі Іван зателефонував другу і сказав, що за чутками, очікується наступ «Беркута». «Може, не побачимося більше», — сказав тоді Ваня, але його друг не знав ще, чим обернуться ці слова і тільки спробував підбадьорити товариша. У суботу він дізнався, що Вані більше немає в живих.

Поточна версія на 12:11, 15 жовтня 2023

Іван Миколайович Пантелєєв (1 грудня 1981, Ясинуватський район, Донецька область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — український громадянин, рок-музикант, соліст групи «Небо Мінуса». Учасник Євромайдану. Герой України.

Біографія

Виріс у Краматорську, а останні п'ять років жив у селі Дмитрівка з бабусею, за якою треба було доглядати. Іван мріяв про свій рок-гурт. Він грав на різних музичних інструментах, складав вірші й музику. Мріяв про те, що група буде відомою, а його пісні популярними. Іван поїхав до Києва 10 грудня після того як дізнався про силовий розгін Євромайдану вночі 30 листопада 2013 року. Ваня говорив, що там образили людей, і він хоче допомогти їм, захистити. Тому й поїхав. Весь час, поки Ваня був у Києві, він жив ​​у наметі на вулиці Інститутській. У день святого Миколая йому подзвонила сестра і запропонувала повернутися, на що він відповів: «Тут побили дівчинку — журналістку, ми допомогли їй. Я не можу повернутися. Я повинен бути тут». Там же він познайомився з Володимиром Чаплінським з Обухова. Чоловіки здружилися, допомагали протестуючим, разом їздили додому до Володимира і його родини. «Я постійно стежила за подіями в Києві, переживаючи за Ваню», — каже його сестра Світлана. — «Ми періодично зідзвонювалися, але коли починався наступ, тільки обмінювалися короткими смс. Ваня сильно змінився за цей час. Раніше у нього була коротка стрижка. На початку лютого він подзвонив мені і сказав, що поголився наголо, залишивши „оселедець“». З 13 лютого рідні Івана постійно стежили за ситуацією в Києві. На прохання повернутися додому хлопець відповідав відмовою. Коли «Беркут» пішов у наступ, відтіснивши протестуючих, Іван розповідав про це сестрі і з жалем зазначив: «Тепер у нашому наметі ночують „вони“», маючи на увазі військових. Востаннє Ваня вийшов на зв'язок із сестрою вранці 19 лютого. Тоді він сказав: «Ну, нічого, не хвилюйся. У мене все добре. Нас тут на ніч поселили люди». Світлана каже, що всю ніч з 19 на 20 лютого, коли на Майдані люди молилися, вона дивилася пряму трансляцію, дуже неспокійно тоді було в неї на душі. Наступного дня Ваня загинув. Його вбили пострілом у серце на вулиці Інститутській. Того ж дня в результаті поранення в шию загинув і його друг Володимир, з яким вони весь час були разом на Майдані.

У Краматорську в Івана залишилося багато друзів. Один з них, Володимир, каже, що вони з Ванею збиралися разом їхати до Києва, але потім хлопець не зміг вирушити на Майдан, і Іван виїхав один. Перед від'їздом він сказав другові: «Вова, я відчуваю, що я повинен бути там». Друзі хлопця кажуть, що Ваня був патріотом, він хотів допомогти людям, які стояли на Майдані. За словами Володимира, ніякої зброї у його друга не було. «Ми часто спілкувалися з ним, але він жодного разу не сказав про зброю. Думаю, якби щось було, він би обов'язково сказав» За кілька днів до загибелі Іван зателефонував другу і сказав, що за чутками, очікується наступ «Беркута». «Може, не побачимося більше», — сказав тоді Ваня, але його друг не знав ще, чим обернуться ці слова і тільки спробував підбадьорити товариша. У суботу він дізнався, що Вані більше немає в живих.

Медики виносять з Інститутської смертельно пораненого Івана Пантелєєва

Загинув на Інститутській під час протистоянь 20 лютого 2014 року на Євромайдані.[1] Тіло ідентифіковане в готелі Україна. За свідченням лікарів та його матері — в тілі мав сім куль (від голови до ніг).

Вшанування пам'яті

  • 26 листопада 2015 року в Краматорську у школі № 10, де навчався І. Пантелєєв, було відкрито меморіальну дошку на його честь, а також, у машинобудівному коледжі Донбаської машинобудівної академії. На місці поховання у с. Дмитрівка встановлено пам'ятник.

Нагороди

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Стиль Шаблон:Refimprove Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України

  1. ↑ Убитый на Майдане в Киеве Иван Креман оказался жителем Краматорска — Иваном Пантелеевым
  2. ↑ Шаблон:УПУ
  3. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Пантелєєв_Іван_Миколайович&oldid=30238