-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Ткачук Ігор Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Reader85
м (→‎Посилання: шаблон)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 65: Рядок 65:
Автором і упорядником '''''Поетичної енциклопедії "Герої Майдану" (1том)''''' ''Оксаною Федишин'' присвячено вірш Герою Небесної сотні '''Ткачуку Ігорю Михайловичу'''
Автором і упорядником '''''Поетичної енциклопедії "Герої Майдану" (1том)''''' ''Оксаною Федишин'' присвячено вірш Герою Небесної сотні '''Ткачуку Ігорю Михайловичу'''


==== '''Розстрiляв доброту i любов, годувальника й опікуна''' ====
==== '''Розстріляв доброту i любов, годувальника й опікуна''' ====
З-під старечих натомлених вій виглядає любов у вікно…
З-під старечих натомлених вій виглядає любов у вікно…



Поточна версія на 12:11, 15 жовтня 2023

Ткачук Ігор Михайлович (Шаблон:Н 1 вересня 1975, Знаменськ, Калінінградська область, РРФСР — Шаблон:С 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану. Загинув у Києві 20 лютого 2014 р. від кульового поранення в голову. Герой України.

Життєпис

Мешкав у Великій-Кам'янці на Коломийщині (Івано-Франківська область).

Залишив дружину та троє дітей.

На Майдані

Тіло Ігоря Ткачука на вул. Інститутській

На Революції був двічі: приїжджав додому на день народження молодшого сина[1]. За словами дружини, поїхав на Майдан, бо хотів кращого життя для дітей. Про трагедію сільській раді повідомив координатор Майдану.

Тіло ідентифіковане в готелі «Україна». Тіло знаходилось у готелі, на третьому поверсі.

Вшанування пам'яті

Похований у Великій-Камянці на Коломийщині.

По смерті Ігоря Ткачука його односельці своїми силами збудували для сім'ї героя двоповерховий будинок[2].

Поетичне присвячення

Автором і упорядником Поетичної енциклопедії "Герої Майдану" (1том) Оксаною Федишин присвячено вірш Герою Небесної сотні Ткачуку Ігорю Михайловичу

Розстріляв доброту i любов, годувальника й опікуна

З-під старечих натомлених вій виглядає любов у вікно…

Заслонила сльоза Божий світ: мати сина не бачить давно.

У свої досоткові роки поховала в землі цінний скарб –

Дорогого синочка, який склав життя на Вітчизни вівтар.

А на ліжку – любові сонет – благородне, мале янголя…

Мило татів цілує портрет… Вимовляє лиш «тя-тя» маля.

В домі скорбно: сім'я не уся. У сиріток трьох очі сумні:

На колінах сидять в татуся, часто граються з ним… лиш вві сні.

О, любове міцна, мов алмаз, і красива, мов ніжний нарцис,

Мов букет польовий, що не раз він коханій дружині приніс,

Зненавидів, голубко, добро супостат кровожерний дракон:

Щоб у рабстві тримати народ, поміняв він країни Закон

Й диктував хижу волю властей для пригнічення щастя, добра,

Віри в краще майбутнє дітей, в те, що рухне система стара,

Що розквітне Вкраїна… На жаль… тут кийками свободу січуть.

Снайпер вистрелив – в крові лежав на Грушевського Ігор Ткачук.

Охмелів бузувір – ллється кров. Причаївшись в готелі, з вікна

Розстріляв Доброту і Любов, Годувальника й Опікуна…

Голуб миру підбитий лежав. Світлий погляд його – в неба синь,

Наче душу свою проводжав України невільної син.

Не збагнути ніколи властям злобних демонських чорних мастей:

Розстріляти не вдасться катам молитов матерів і дітей.

І Господньої Правди рука їх дістане будь-де на землі,

Посоромить убивцю-божка, що тепер воссідає в Кремлі.

2014/12/23/ Оксана Федишин


Нагороди

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України