-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Соколовський Олекса Тимофійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>TohaomgBot
м (Компактніша форма іменованих приміток)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 12:20, 15 жовтня 2023


Соколовський Олекса Тимофійович (11 лютого 1900, Горбулів — 4 січня 1919, Коростишів) — український повстанський отаман, один з керівників антибільшовицького повстанського руху в 1919 році на Волині, Київщині та Поділлі.

Життєпис

Олекса Соколовський народився 11 лютого 1900 року в селі Горбулів Радомисльського повіту Київської губернії, нині Черняхівського району Житомирської області в родині псаломщика Покровської церкви Тимофія Соколовського. Його мати Євдокія Данилівна, уроджена Квасніцька, походила з польської шляхти. Родина була багатодітною, четверо синів і чотири дочки. Брат Степан став священником, Василь і Дмитро — вчителями, сестра Олександра — також вчителькою. Зусиллями родини Соколовських Горбулівське земське парафіяльне училище у 1917 році було переформоване в україномовну гімназію. Її директором стала дружина старшого брата Дмитра Соколовського — Надія.

Коли регіон окупували більшовики, Олекса Соколовський вирішив чинити збройний опір. Наприкінці 1918 року він відгукнувся на заклик «Українського національного союзу», збив ватагу з двох сотень добровольців.[1]

На початку 1919 року, коли влада в Україні від гетьмана Скоропадського перейшла до Директорії УНР, за сто кілометрів від Києва, у місті Коростишеві, спалахнув більшовицький бунт. Загін Олекси Соколовського швидко прибув із села Горбулів до Коростишева і вгамував повстання. Але вже після завершення бою ватажка повстанців підло вбив пострілом у спину зрадник. Трагедія сталася у ніч з 4 на 5 січня 1919 року в Коростишеві на мосту через Тетерів. Повертаючись з бою у Коростишеві, він потрапив у засідку, влаштовану місцевим більшовицьким ватажком Іваном Шуренком, котрий смертельно поранив 18-річного отамана пострілом з револьвера[2]. Отаманську шаблю на початку січня 1919 року підхопив Дмитро, що був на шість років старшим від Олексія.[1][3]

Вшанування

Примітки

Джерела

  • Увічнення Марусі Соколовської; Володимир Гонський, Незборима нація. Процитовано 28 березня 2023.
  • Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.195-196.

Шаблон:Mil-bio-stub

  1. 1,0 1,1 Отамани з родини Соколовських; Оксана Чужа, Бандера. Процитовано 28 березня 2023.
  2. Юне життя своє віддав за волю; Оксана Лук'яненко, Голос України, 10 липня 2020.
  3. 3,0 3,1 3,2 На Житомирщині з‘явився монумент отаманів Соколовських; Р.Барцун, Житомир.online, 13 листопада 2021.
  4. На Житомирщині відкрили пам’ятник Марусі Соколовській; Історична правда, 15 листопада 2021.
  5. Горбулів. Храми та загін Соколовських; Р.Маленков, Україна інкогніта. Процитовано 28 березня 2023.