-
Чорногуз Ярина Ярославівна: відмінності між версіями
ua>Сергій Бойко (Стиль) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Версія за 18:47, 13 грудня 2022
| Ярина Чорногуз Ярина Ярославівна Чорногуз | |
|---|---|
 Старший матрос Шаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Ярина Ярославівна Чорногуз (Шаблон:Н 18 травня 1995, м. Київ, Україна) — українська поетка, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, військовий медик, розвідниця Збройних сил України, учасниця російсько-української війни.
Онука українського письменника Олега Чорногуза[1].
За версією журналу «Фокус», входить до списку 100 найвпливовіших жінок України (2021)[2].
Життєпис
Ярина Чорногуз народилася 18 травня 1995 року в місті Києві.
Закінчила факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2019, магістр).
У 2010-х роках була активісткою Громадянського руху «Відсіч».[3][4] Учасниця Революції гідності. Координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25»[5][6], організаторка акції «Весна на граніті».[7]
Служила парамедиком-волонтером на ротаціях у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». У 2020 році була бойовим медиком за контрактом, від 2021 — на передовій як бойовий медик і розвідниця.
Виховує доньку Орисю.[8]
Творчість
Авторка збірки віршів «Як вигинається воєнне коло» (2020)[9][10], яка присвячена близькій людині, коханому Миколі Сорочуку «Красному», який загинув 22 січня 2020 року на передовій від кулі снайпера[11].
Нагороди
- медаль «За врятоване життя» (19 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12].
- лауреатка IV премія літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2020) — за збірку «Як вигинається воєнне коло»[13].
Примітки
Джерела
- З окопів Донбасу в Пентагон і назад. Морпіх Ярина Чорногуз — про свій досвід бойової медички і дипломатки // Новинарня. — 2022. — 5 жовтня.
- Ю. Добуш, «Війна — наша доля»: Інтерв'ю з Яриною Чорногуз // apofenie. — 2022. — 2 червня.Шаблон:Ref-en
- «Чи зрозуміли ви всі, яка це розкіш ходити українською землею? Мені дуже боляче за території, що зараз в окупації», — морпіх 503-го батальйону Ярина Чорногуз. Відео // Цензор.нет. — 2022. — 30 травня.
- М. Прус, К. Голубчик, «Заради майбутнього своєї доньки». Історія бойової медикині Ярини Чорногуз. Інтерв'ю // Голос Америки. — 2022. — 14 квітня.
- О. Княжик, В армії повинні бути люди, які мають бойовий досвід і мотивацію — розвідниця Ярина Чорногуз // Gazeta.ua. — 2021. — 27 грудня.
- Я. Радченко, Жінки в морській піхоті: досвід Ярини Чорногуз // Explainer. — 2021. — 1 липня.
Посилання
- Єлизавета Гончарова, Ярина Чорногуз: «Протест — це інтелектуальний акт, що має сприяти розвитку» // Тиждень. — 2020. — 1 травня.
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ Ярина Чорногуз — онука вінницького «класика» літератури Олега Чорногуза, звернулась до президента Зеленського (відео) // 33-й. — 2020. — 14 лютого.
- ↑ Ярина Чорногуз в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус" 2021» // Фокус.
- ↑ Перший проректор Вінницького національного аграрного університету: “Що ти, задрочений, знімаєш?” (ВІДЕО). Майдан. 17.07.2013
- ↑ 39-а стаття Конституції чудово все регулює – активістка. Радіо Свобода. 26.06.2013
- ↑ Ярина Чорногуз // Громадське радіо.
- ↑ Мовомарафон-25 — як перейти на українську за 3,5 тижні? // Громадське радіо. — 2016. — 14 серпня.
- ↑ Місяць «Весни на граніті»: як ізсередини виглядає акція під ОП, започаткована Яриною Чорногуз. Новинарня. 13.04.2020
- ↑ «Пішла на фронт, щоб пережити втрату коханого». BBC Україна. 15.10.2022
- ↑ Ірина Головай, Як вигинається воєнне коло // Слово Просвіти. — 2022. — 10 січня.
- ↑ Книга «Як вигинається воєнне коло» // Наш формат.
- ↑ Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Лауреати літературного конкурсу // Смолоскип.