Луцій Емілій Павло

Луцій Емілій Павло (Шаблон:Lang-la) — давньоримський політик та воєначальник. Двічі був консулом: у 219 та 216 рр. до н. е.

Біографія

Вперше обрано консулом у 219 р. до н. е., разом з Марком Лівієм Салінатором. Того ж року брав участь у другій Ілірійській війні, переміг Деметрія Фарського, який був змушений тікати до македонського царя Філіппа V. Після повернення до Риму нагороджено тріумфом. Згодом його, разом з другим консулом, звинуватили у несправедливому розподілі трофеїв, але потім виправдали.

За часів Другої Пунічної війни вдруге обрано консулом разом з Гаєм Терренцієм Варроном. Вони обидва командували римською армією у битві при Каннах 216 р. до н. е. Всупереч порадам Павла Варрон вирішив залучивши всі наявні сили дати бій, в якому римляни зазнали нищівної поразки. У цій битві Луцій Емілій Павел загинув, у той час як Варрон врятувався.

Луцій Емілій Павло був батьком Луція Емілія Павла Македонського та Емілії Терції, майбутньої дружини Сципіона Африканського.

Див. також

• Битва при Каннах 216 р. до н. е.

Джерела

• Тит Лівій. Історія від заснування міста
• Полібій. Історія
• Аппіан. Іллірика
• William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, v. 3, p. 152 Шаблон:Ref-en