-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Доктрина Герасимова: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 08:33, 7 жовтня 2023

Начальник Генштабу ЗС Росії Валерій Герасимов

Доктрина Герасимова — зовнішньополітична доктрина, розроблена начальником Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерієм Герасимовим[1][2][3]. Доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту і ставить військові дії в один ряд з політичними, економічними, інформаційними[4], гуманітарними та іншими невійськовими заходами[5][6][7][8]. Доктрина стала відомою після її публікації в лютому 2013 року та наступних дій Росії щодо України, які повністю збігаються з тезами цієї доктрини.

На думку ряду дослідників ключові елементи доктрини Герасимова лежать в основі концепції «війни нового покоління»[9].

Історія

Появі терміну «доктрина Герасимова» передували виступ начальника Генштабу ВС Росії Валерія Герасимова перед Академією військових наук з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року та публікація основних тез цієї доповіді в статті Герасимова «Цінність науки в передбаченні» в газеті «Військово-промисловий кур'єр»[10]. Дана стаття була передрукована в англомовному журналі Military Review[11] і, в подальшому, багаторазово цитувалася пресою[9][12][13][14][15].

Доктрина

На думку деяких експертів[16], ключові елементи доктрини Герасимова засновані на історичних коренях попередньої російської військової доктрини, а також є дуже подібними до положень китайської доктрини «необмеженої війни», опублікованої в 1999 році. Доктрина Герасимова може розглядатися як переосмислення в реаліях XXI століття добре відомої концепції нетрадиційних бойових дій, які в сучасній російській військовій термінології отримали назву «нелінійних»[16]. У рамках цих уявлень основною метою «нелінійних бойових дій» є досягнення потрібних стратегічних і геополітичних результатів за допомогою широкого інструментарію невійськових методів і засобів: явної та таємної дипломатії, економічного тиску, завойовування симпатій місцевого населення тощо[16].

Особливе занепокоєння у західних фахівців викликає націленість російської «доктрини Герасимова» на експлуатацію слабких ланок західного принципу прийняття управлінських рішень, який заснований на системі стримувань і противаг, що передбачає вичерпний аналіз ситуації, довгу суспільну дискусію і ґрунтовну координацію зусиль різноманітних відомств. На противагу цьому, російська модель управління, відповідно до ідей Герасимова, органічно поєднує в єдине ціле всі владні інститути, роблячи координацію між ними абсолютно не обтяжливою. До того ж, їх функціонування приховано від зовнішнього спостерігача непроникною завісою секретності, а доступний інструментарій задіює прикладні досягнення теорії рефлексивного управління, що дозволяє російській владі діяти жорстко, гнучко та швидко, не особливо відволікаючись на такі принципи, як законність, легітимність тощо[15].

Доктрина передбачає співвідношення невійськових і військових дій як 4:1.

Військові дії

Невійськові дії

  • Формування коаліцій та союзів
  • Політичний та дипломатичний тиск
  • Економічні санкції
  • Економічна блокада
  • Розрив дипломатичних відносин
  • Формування політичної опозиції
  • Дії опозиційних сил
  • Переведення економіки країни, що протистоїть Росії, на військові рейки
  • Пошук способів врегулювання конфлікту
  • Зміна політичного керівництва країни, яка протистоїть Росії
  • Проведення комплексу заходів щодо зниження напруженості у відносинах після зміни політичного керівництва

Крім цього, доктрина передбачає «ведення інформаційного протиборства», не уточнюючи, чи є ці заходи військовими або невійськовими[10].

Застосування доктрини

З огляду на дату оприлюднення доповіді Герасимова та подальші дії Росії, багато експертів схильні пов'язувати ці події і прямо вказують на застосування доктрини Росією щодо України[1][5] та США[3].

Див. також

Примітки