Ж

Шаблон:Кирилиця Ж, ж («же») — літера кириличних абеток, в українській дев'ята за ліком.

Походження

Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала.

У глаголиці «живіте» мала накреслення і числове значення «7».

Звуки

• [ʒ] (ж) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний
• [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
• [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний

Історія

У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ж вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначати час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма.

Сучасних вигляд літери сформувався після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.

Використання

В сучасній українській мові позначає шумний дзвінкий шиплячий передньоязиковий твердий приголосний, який перед глухими приголосними та в кінці слова не оглушується: доріжка, ніж.

Файл:Ж capital, Cambria.svg

Літера — Ж

У старослов'янській і давньоруській писемності числового значення не мало. Нині використовується при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятий» (до введення до абетки літери ґ мала значення «восьмий»): пункт «ж» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 15-ж тощо.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Прописна	1046	0416	002026	00000100 00010110
	Мала	1078	0436	002066	00000100 00110110
ISO 8859-5	Прописна	182	B6	266	10110110
	Мала	214	D6	326	11010110
KOI 8	Прописна	246	F6	366	11110110
	Мала	214	D6	326	11010110
Windows 1251	Прописна	198	C6	306	11000110
	Мала	230	E6	346	11100110

Див. також

• Ž (латиниця)

Джерела

• Ж  — ЕСУ
• Шаблон:СУМ-11
• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Ж // Шаблон:УМ-2000