-
Теорія офіційної народності: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 08:36, 7 жовтня 2023
Теорія офіційної народності (Шаблон:Lang-ru) — прийняте в літературі позначення державної ідеології Російської імперії, створеної в період царювання Миколи I. Цю теорію, а точніше концепцію висунув та обґрунтував царський міністр граф С.Уваров. Стисло викладається тріадою «православ'я-самодержав'я-народність». «Тріада» не була оригінальним творінням Уварова, а лише компіляцією та перекладом з німецької. Уваров «запозичив» її у німецького історика професора Єнського університету Шаблон:Нп (1778–1847).[1]
Опис
Саме позначення «офіційна народність» вперше зустрічається в роботах Олександра Пипіна з історії російської літератури і громадської думки (1872–1873)[2].
.jpg)
Окремі елементи теорії офіційної народності містилися ще в записці Миколи Карамзіна «Про древню й нову Росію» (Шаблон:Lang-ru), де стверджувалося, що в кріпосній Росії, як у жодній «землі Європейській», «блаженствує народ, процвітає правосуддя, сяє благоустрій, серця задоволені, уми спокійні»[3]. Ті ж ідеї декларувалися в маніфестах Миколи I з нагоди його сходження на престол і страти декабристів, навіть у циркулярах Третього відділення[4].
Проте остаточно зібрав до купи і оформив ці ідеї граф Сергій Уваров. Саме він вважається офіційним автором теорії. В її основі лежали консервативні погляди на освіту, науку, літературу. Основні принципи були викладені Уваровим при вступі на посаду міністра народної освіти в його доповіді імператору «Про деякі загальні засадах, що можуть служити керівництвом при управлінні Міністерством Народної Освіти» (19 листопада 1833):
Шаблон:Початок цитати
Заглиблюючись в розгляд предмета і вишукуючи ті начала, які складають власність Росії (а кожна земля, кожен народ має такої Палладіум), відкривається ясно, що таких начал, без яких Росія не може благоденствувати, посилюватися, жити — маємо ми три головних:
1) Православна Віра.
2) Самодержавство.
3) Народність.[5]
Шаблон:Кінець цитати
Коротким девізом прихильників цієї теорії став вираз «Православ'я, Самодержавство, Народність» (Шаблон:Lang-ru).[6]. Ця фраза є перекладом-калькою з німецької. Сергій Уваров запозичив ці поняття у німецького історика Шаблон:Нп[1]. Фраза-тріада виникла як антитеза девізу Великої французької революції Свобода, рівність, братерство (Шаблон:Lang-fr).
Михайло Погодін називав три основні тези концепції «стовпостіни» (Шаблон:Lang-ru).
Відповідно до теорії Уварова, російський народ глибоко релігійний та відданий престолу, а православна віра і самодержавство становлять неодмінні умови існування Росії. Народність же розглядалася як необхідність дотримуватися власних традицій і відкидати іноземний вплив, як необхідність боротьби із західними ідеями свободи думки, свободи совісті, свободи особистості, індивідуалізму, раціоналізму, які православ'ям розглядалися як «вільнодумство» та «смутьянство».
З позицій теорії офіційної народності була складена й стала її серцевиною особлива концепція історичного розвитку Росії. Так керуючись цією теорією, начальник III відділення імператорської канцелярії Олександр Бенкендорф писав, що «Минуле Росії дивовижне, теперішнє більш ніж прекрасне, майбутнє вище за все, що може собі уявити найпалкіша уява».
Матеріали, що стосуються даної теорії, публікувала газета «Північна бджола» (Шаблон:Lang-ru). Тріада Уварова була ідеологічним обґрунтуванням політики Миколи I початку 1830-х років, а надалі служила своєрідним прапором для консолідації політичних сил, які виступають за самобутній шлях історичного розвитку Росії як альтернативу загального розвитку людської цивілізації.
«Науково» ж розвинув та обґрунтував концепцію професійний історик Михайло Погодін[4].
Див. також
- Російський націоналізм
- Російський імперіалізм
- Рускій мір
- Загниваючий Захід
- Третій Рим
- Чорна сотня
- За Віру, Царя і Вітчизну
Примітки
Література
- Р. Вортман. «Официальная народность» и национальный миф российской монархии XIX века // РОССИЯ / RUSSIA. Вып. 3 (11): Культурные практики в идеологической перспективе. — М: ОГИ, 1999, с. 233–244
- Доклады министра народного просвещения С. С. Уварова императору Николаю I
- Триада графа Уварова // Лекция Алексея Миллера на Полит.ру
- ↑ 1,0 1,1 Г. Г. Шпет. Нарис розвитку російської філософії. 1922. — М.: РОССПЭН, 2008.
- ↑ Шаблон:ВРЕ
- ↑ блаженствует народ, цветет правосудие, сияет благоустройство, сердца довольны, умы спокойны
- ↑ 4,0 4,1 Идейная борьба 30—40-х годов: Охранители // Николай Троицкий Шаблон:Ref-ru
- ↑ Углубляясь в рассмотрение предмета и изыскивая те начала, которые составляют собственность России (а каждая земля, каждый народ имеет таковой Палладиум), открывается ясно, что таковых начал, без коих Россия не может благоденствовать, усиливаться, жить — имеем мы три главных: 1) Православная Вера. 2) Самодержавие. 3) Народность.
- ↑ Буганов В. И. История России кон. XVII–XIX вв. 10 класс: учеб. для образовательных учреждений: профиль. уровень / В. И. Буганов, П. Н. Зырянов, А. Н. Сахаров; РАН, РАО. — 17-е изд. — М.: Просвещение, 2011. С. 172"