Ц

Шаблон:Кирилиця Ц, ц («це») — це літера кириличної абетки. Є в більшості абеток, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення — видозмінена кирилична літера.

Історія

Сучасна «ц» походить від («ци») церковнослов'янської кирилиці. Вважається похідною від «цаді» гебрайської абетки, у її початковому і серединному варіанті צ (від прикінцевої форми тієї ж літери походить кирилична ч). Схоже накреслення літера ц мала й у глаголиці.

Числове значення у кириличній буквеній цифірі — 900.

Звуки

• [t͡s] (ц) — глухий ясенний африкат

В українській абетці

Ц — двадцять сьома літера української абетки. У сучасній українській літературній мові слугує для позначення глухого ясенного африката — [t͡s]. Може бути м'яким (цямрина, цього), рідше — твердим (сонце, циган).

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1062	0426	002046	00000100 00100110
	Мала	1094	0446	002106	00000100 01000110
ISO 8859-5	Велика	198	C6	306	11000110
	Мала	230	E6	346	11100110
КОІ-8	Велика	227	E3	343	11100011
	Мала	195	C3	303	11000011
Windows-1251	Велика	214	D6	326	11010110
	Мала	246	F6	366	11110110

Література

• Півторак Г. П. Ц // Українська мова. Енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
• Шаблон:УРЕ

Джерела

• Шаблон:СУМ-11