-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Войцехівський Євген Вікторович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>LxlalexlxlBot
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:28, 7 жовтня 2023

Войцехівський Євген Вікторович
Шаблон:Wikidata/p373

Євге́н Ві́кторович Войцехі́вський (Шаблон:Н 16 липня 1979, Кам'янка, УРСР — Шаблон:† 7 липня 2014, Щастя, Україна) — командир підрозділу «Холодний яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Життєпис

Народився у місті Кам'янка, згодом сім'я переїхала на проживання до Сміли.

Навчався у гімназії імені Сенатора.

У юнацькому віці був членом Спілки Української Молоді в Україні, яку свого часу очолював його батько — Віктор.

Військова служба:

  • в/ч 63148 в Богодухові, з червня 1998 до листопада 1999
  • в/ч А3648 в квітні-травні 2000-го; в квітні 2000 року присвоєне звання молодшого сержанта за контрактом.

В різні часи представляв футбольні клуби Сміли (колишній «Локомотив»), Кам'янку та команди Черкащини, в тому числі молодіжне «Дніпро».

Дружина Вероніка родом з Кам'янки, подружжя має 2-х дітей — сини 2006 і 2009 р.н.

Активний учасником Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем з Майдану.

У часі війни — командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр».

Подробиці загибелі

Під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген, близько 5-ї години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї. Унаслідок цього отримав три кулі — у живіт, груди і смертельну — в аорту.

Нагороди

26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).[1]

Вшанування пам'яті

7 липня 2016 року у місті Щастя на Луганщині урочисто відкрили меморіальну дошку на честь снайпера добровольчого батальйону «Айдар» Євгена Войцеховського. Вона встановлена на стіні колишньої школи міліції, де загинув боєць[4].

У Смілі існують вулиця та провулок Євгена Войцехівського.

Див. також

Примітки

Посилання

http://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/25020-zradlive-schastja-dlja-smiljanina-vojtsehivskogo

Шаблон:Учасники РУВ