Пишняк Галина Михайлівна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Устим Евгениев
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 

Поточна версія на 19:52, 7 жовтня 2023

Галина Михайлівна Пишняк (у дівоцтві: Астапенко, 1975, с. Сойми, Міжгірський район, Закарпатська область, Українська РСР) — акторка російського телебачення, співучасниця антиукраїнських фальсифікацій російської воєнної пропаганди. Брала участь як «свідок» у телесюжеті-фальсифікаціï про «розп'ятого 3-річного хлопчика» у Слов'янську.

Життєпис

Народилася у с. Сойми Міжгірського району на Закарпатті у працьовитій родині, мати — Олена Юріївна, батько Михайло Астапенко, родом з Білорусі, часто від'їжджав на заробітки і рано покинув дружину з чотирма дітьми[1]. Всі три брати Галини мають в Соймах добру репутацію, вважаються працьовитими людьми з «золотими руками», самі збудували своїм сім'ям будинки[1].

Галя росла проблемною дитиною, після школи вступила до Міжгірське профтехучилище швачок, але покинула навчання, рано почала пити та гуляти. У 19 років народила позашлюбну дитину, але не виховувала її. Малу дитину змушена була доглядати мати та молодший брат Галини Астапенко. Одного разу, згідно розповіді матері, будучи п'яною у компанії молодих людей на вулиці, наказала вбити власну матір — «Убийте її!». Потім вже вдома побила матір.

Коли дочці виповнилося 5 років, Галина Астапенко поїхала на заробітки у Чернігівську область, де вийшла заміж. Але цей шлюб проіснував недовго. Познайомилась в Києві з Костянтином Пишняком, вийшла за нього заміж і народила від нього четверо дітей.

Галина Пишняк виклала в мережі чимало фотографій із своїм чоловіком у камуфляжі та зі зброєю в руках.

  • Чоловік: Пишняк Костянтин Володимирович (нар. 1973), колишній службовець управління ДСО МВС України м. Києва. За власним зізнанням, служив у Беркуті. Згідно викладених Галиною в мережі фото, приєднався до терористичних формувань так званої ДНР[2].

Участь у фальсифікаціях російського телебачення

Шаблон:Доробити розділ Сюжет з «розп'ятим хлопчиком в Слов'янську» був відзнятий російським телебаченням в Ростові[3].

23 січня 2015 року користувачем Facebook було висунуто припущення, що Галина знімалася ще у двох сюжетах російського телебачення — як жертва обстрілу блокпосту під Волновахою 13 січня та обстрілу у Донецьку 22 січня. Цей пост набрав 11 тисяч поширень, його передрукувало агентство УНІАН. Проте це припущення про участь спростував StopFake, вказавши на різницю у голосі та рисах обличчя трьох жінок.[4]

Цікаві факти

  • До останнього часу мала власну сторінку в російській соціальній мережі «Вконтакте» під прізвищем «Астапенко»[1].
  • У 2010 році Г. М. Астапенко подала заяву в Слов'янський міськвідділ міліції, у якій звинувала свою 16-річну дочку Астапенко Євгенію Володимирівну в тому, що та начебто вкрала в неї 1000 гривень[2].
  • 9 березня 2014 звернулась з заявою в Слов'янський міськвідділ міліції, в якій скаржилася, що її чоловік Костянтин Володимирович побив її. Наступного дня вона знову поскаржилася міліції, що чоловік забрав в неї паспорт і не віддає назад.
  • Згадується у книзі Макса Кідрука «Небратні»[5].

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:-

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Жінка, що розповіла в Росії про «звірства» української армії в Слов'янську, таки має якесь відношення до Закарпаття (ФОТО)
  2. ↑ 2,0 2,1 МВС встановило автора історії про розп'ятого в Слов'янську дитину
  3. ↑ Російські журналісти визнали, що історія закарпатки про «розпятого» хлопчика у Слов'янську - вигадка
  4. ↑ https://www.stopfake.org/fejk-geroinya-syuzheta-o-raspyatom-malchike-v-slavyanske-okazalas-sredi-zhertv-vzryva-v-donetske/

  5. ↑ «Небратні» Макс Кідрук
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Пишняк_Галина_Михайлівна&oldid=7958