-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Стешин Дмитро Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Владич
м (Імпортовано 1 версія)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
Народився 12 вересня 1972 року в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]]. Закінчив Північно-Західну академію державної служби<ref name="lenizdat">{{Cite web|url=http://lenizdat.ru/persons/38/|title=Стешин Дмитрий Анатольевич|publisher=Лениздат.ру|accessdate=2014-05-16|archivedate=2014-05-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140517160156/http://lenizdat.ru/persons/38/|deadurl=no}}</ref>.
Народився 12 вересня 1972 року в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]]. Закінчив Північно-Західну академію державної служби<ref name="lenizdat">{{Cite web|url=http://lenizdat.ru/persons/38/|title=Стешин Дмитрий Анатольевич|publisher=Лениздат.ру|accessdate=2014-05-16|archivedate=2014-05-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140517160156/http://lenizdat.ru/persons/38/|deadurl=no}}</ref>.


Починав кар'єру в газеті «Пять углов», рубрика «Екстремальне». Потім працював редактором журналу «Калейдоскоп», в якому публікувався з 1994 року. Розпочав роботу у «<nowiki/>[[Комсомольская правда|Комсомольській правді]]<nowiki/>» з травня 2000 року. У 2001—2003 роках був шеф-редактором газети «„[[Комсомольская правда|Комсомольська правда]]“ в Петербурзі»<ref name="lenizdat">{{Cite web|url=http://lenizdat.ru/persons/38/|title=Стешин Дмитрий Анатольевич|publisher=Лениздат.ру|accessdate=2014-05-16|archivedate=2014-05-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140517160156/http://lenizdat.ru/persons/38/|deadurl=no}}</ref>. За власними словами, прийшов у військову журналістику, взявши приклад зі своїх колег, які висвітлювали [[Перша російсько-чеченська війна|першу]] та [[Друга чеченська війна|другу]] чеченські війни<ref name="Смирнов">{{Cite web|url=http://zavtra.ru/content/view/2011-07-1251/|title=Кровь вместо «колы»|last=Андрей Смирнов, Андрей Фефелов|date=29 июня 2011|publisher=Завтра|accessdate=2014-05-16|archivedate=2014-05-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140517151907/http://zavtra.ru/content/view/2011-07-1251/|deadurl=no}}</ref>. З 2004 перейшов на роботу в центральну редакцію «Комсомольської правди» в Москві, де потоваришував з журналістом [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]], з яким став працювати в парі<ref name="Смирнов" />. За завданням редакції об'їжджали гірські села [[Веденський район|Веденського]] та [[Шатойський район|Шатойського районів]] у пошуках родичів [[Ваххабізм|ваххабітів]], які підірвали [[Вибухи на російських літаках (2004)|два літаки]] у серпні 2004 року.
Починав кар'єру в газеті «Пять углов», рубрика «Екстремальне». Потім працював редактором журналу «Калейдоскоп», в якому публікувався з 1994 року. Розпочав роботу у «<nowiki/>[[Комсомольская правда|Комсомольській правді]]<nowiki/>» з травня 2000 року. У 2001—2003 роках був шеф-редактором газети «„[[Комсомольская правда|Комсомольська правда]]“ в Петербурзі»<ref name="lenizdat"/>. За власними словами, прийшов у військову журналістику, взявши приклад зі своїх колег, які висвітлювали [[Перша російсько-чеченська війна|першу]] та [[Друга чеченська війна|другу]] чеченські війни<ref name="Смирнов">{{Cite web|url=http://zavtra.ru/content/view/2011-07-1251/|title=Кровь вместо «колы»|last=Андрей Смирнов, Андрей Фефелов|date=29 июня 2011|publisher=Завтра|accessdate=2014-05-16|archivedate=2014-05-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140517151907/http://zavtra.ru/content/view/2011-07-1251/|deadurl=no}}</ref>. З 2004 перейшов на роботу в центральну редакцію «Комсомольської правди» в Москві, де потоваришував з журналістом [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]], з яким став працювати в парі<ref name="Смирнов" />. За завданням редакції об'їжджали гірські села [[Веденський район|Веденського]] та [[Шатойський район|Шатойського районів]] у пошуках родичів [[Ваххабізм|ваххабітів]], які підірвали [[Вибухи на російських літаках (2004)|два літаки]] у серпні 2004 року.


3 вересня 2004 року під час відрядження до [[Терористичний акт у Беслані|Беслана]] брав участь разом із співробітниками російських спецслужб в евакуації дітей-заручників із захопленої терористами школи<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref> . Дмитро Стешин та Олександр Коц були представлені до російських державних нагород «за участь у порятунку дітей із бесланської школи, за допомогу у розслідуванні трагедії», але відмовилися від них<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=cU20HthjfZc|title=Военный журналист: личный опыт|last=RSOTM, Владлен Татарский и Александр Коц|website=Серая зона|date=2020-06-13|accessdate=2022-05-31|archivedate=2022-05-31|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220531103235/https://www.youtube.com/watch?v=cU20HthjfZc&gl=US&hl=en|deadurl=no}}</ref>.
3 вересня 2004 року під час відрядження до [[Терористичний акт у Беслані|Беслана]] брав участь разом із співробітниками російських спецслужб в евакуації дітей-заручників із захопленої терористами школи<ref name="semenov"/> . Дмитро Стешин та Олександр Коц були представлені до російських державних нагород «за участь у порятунку дітей із бесланської школи, за допомогу у розслідуванні трагедії», але відмовилися від них<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=cU20HthjfZc|title=Военный журналист: личный опыт|last=RSOTM, Владлен Татарский и Александр Коц|website=Серая зона|date=2020-06-13|accessdate=2022-05-31|archivedate=2022-05-31|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220531103235/https://www.youtube.com/watch?v=cU20HthjfZc&gl=US&hl=en|deadurl=no}}</ref>.


Крім «гарячих точок», Дмитро Стешин висвітлював події «<nowiki/>[[Кольорова революція|кольорових революцій]]<nowiki/>» у [[Киргизстан]]і, [[Монголія|Монголії]] та [[Молдова|Молдові]].
Крім «гарячих точок», Дмитро Стешин висвітлював події «<nowiki/>[[Кольорова революція|кольорових революцій]]<nowiki/>» у [[Киргизстан]]і, [[Монголія|Монголії]] та [[Молдова|Молдові]].
Рядок 13: Рядок 13:
Працював в експедиціях на Крайній Півночі&nbsp;— [[Земля Франца-Йосифа]], [[Північна Земля]], Земля Міддендорфа та [[Північний полюс]]. Разом з Олександром Коцем готував матеріал до 20-річчя [[Чорнобильська катастрофа|аварії на Чорнобильській АЕС]], проживши кілька днів у покинутому місті [[Прип'ять (місто)|Прип'ять]]<ref>{{Cite web|url=http://semenov-foundation.org/premia-2012.html|title=Дмитрий Анатольевич Стешин|description=Лауреаты премии имени Юлиана Семёнова 2012 года|date=2012|publisher=Культурный Фонд Юлиана Семенова|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140514024449/http://semenov-foundation.org/premia-2012.html|archivedate=2014-05-14|accessdate=2014-05-17|deadurl=yes}}</ref> . Організував та провів експедицію «Комсомольської правди» до пермської тайги до озера «Ядерне». На місці, де так і не відбувся поворот північних рік, провів журналістське розслідування про забуті в шахтах ядерні заряди.
Працював в експедиціях на Крайній Півночі&nbsp;— [[Земля Франца-Йосифа]], [[Північна Земля]], Земля Міддендорфа та [[Північний полюс]]. Разом з Олександром Коцем готував матеріал до 20-річчя [[Чорнобильська катастрофа|аварії на Чорнобильській АЕС]], проживши кілька днів у покинутому місті [[Прип'ять (місто)|Прип'ять]]<ref>{{Cite web|url=http://semenov-foundation.org/premia-2012.html|title=Дмитрий Анатольевич Стешин|description=Лауреаты премии имени Юлиана Семёнова 2012 года|date=2012|publisher=Культурный Фонд Юлиана Семенова|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140514024449/http://semenov-foundation.org/premia-2012.html|archivedate=2014-05-14|accessdate=2014-05-17|deadurl=yes}}</ref> . Організував та провів експедицію «Комсомольської правди» до пермської тайги до озера «Ядерне». На місці, де так і не відбувся поворот північних рік, провів журналістське розслідування про забуті в шахтах ядерні заряди.


У травні 2008 року працював у Косові, перевіряв відомості за заявою прокурора [[Карла дель Понте]] про «чорних трансплантологів». Після публікації його матеріалів Генеральна прокуратура Сербії порушила кримінальну справу, яку було передано згодом до [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії|Гаазького суду]]<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref> . А після одного з журналістських розслідувань Дмитра Стешина ФМС Росії повернула незаконно вилучені паспорти 323 мешканцям [[Сергацький район|Сергацького району]] [[Нижньогородська область|Нижегородської області]].
У травні 2008 року працював у Косові, перевіряв відомості за заявою прокурора [[Карла дель Понте]] про «чорних трансплантологів». Після публікації його матеріалів Генеральна прокуратура Сербії порушила кримінальну справу, яку було передано згодом до [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії|Гаазького суду]]<ref name="semenov"/> . А після одного з журналістських розслідувань Дмитра Стешина ФМС Росії повернула незаконно вилучені паспорти 323 мешканцям [[Сергацький район|Сергацького району]] [[Нижньогородська область|Нижегородської області]].
[[Файл:Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg|посилання=//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg/255px-Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg|міні|255x255пкс| Казарма миротворців у Цхінвалі. Зйомка Д.&nbsp;А.&nbsp;Стешина]]
[[Файл:Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg|посилання=//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg/255px-Peacekeepers_barracks_Ossetia_2008.jpg|міні|255x255пкс| Казарма миротворців у Цхінвалі. Зйомка Д.&nbsp;А.&nbsp;Стешина]]
З весни 2011 року Дмитро Стешин працював у [[Єгипет|Єгипті]], в [[Туніс]]і, потім у [[Лівія|Лівії]]. У ході «арабської весни», у квітні 2011 року, висвітлюючи громадянську війну в Лівії, разом зі своїм колегою [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]] та трьома журналістами російського телеканалу [[НТВ]] було взято в полон повстанцями. Репортери були звинувачені в тому, що вони як розвідники працюють на режим [[Муаммар Каддафі|Муаммара Каддафі]]. Завдяки втручанню глави МЗС Росії [[Лавров Сергій Вікторович|Сергія Лаврова]] та спецпредставника РФ при НАТО [[Рогозін Дмитро Олегович|Дмитра Рогозіна]], всіх репортерів було звільнено за допомогою італійських військових, які дислокувалися на аеродромі [[Бенгазі]]<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref>.
З весни 2011 року Дмитро Стешин працював у [[Єгипет|Єгипті]], в [[Туніс]]і, потім у [[Лівія|Лівії]]. У ході «арабської весни», у квітні 2011 року, висвітлюючи громадянську війну в Лівії, разом зі своїм колегою [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]] та трьома журналістами російського телеканалу [[НТВ]] було взято в полон повстанцями. Репортери були звинувачені в тому, що вони як розвідники працюють на режим [[Муаммар Каддафі|Муаммара Каддафі]]. Завдяки втручанню глави МЗС Росії [[Лавров Сергій Вікторович|Сергія Лаврова]] та спецпредставника РФ при НАТО [[Рогозін Дмитро Олегович|Дмитра Рогозіна]], всіх репортерів було звільнено за допомогою італійських військових, які дислокувалися на аеродромі [[Бенгазі]]<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref>.


У вересні 2012 року брав участь у пошуку громадян [[Сербія|Сербії]], які були затримані повстанцями в аеропорту [[Триполі|Тріполі]]. У 2012 році протягом місяця працював у [[Сирія|Сирії]], передавав новинні репортажі в газету та на телеканал «Комсомольська правда», готував матеріали про гоніння на християн у місцях бойових дій. У жовтні 2012 року у співавторстві з Олександром Коцем опублікував розслідування у трьох частинах про релігійну війну на Північному Кавказі. Влітку 2013 виступав на молодіжному форумі «Селігер» перед молодими журналістами, і за результатами підсумкового опитування учасників був визнаний кращим спікером зміни «Інфопотік» ділового форуму<ref>{{Cite web|url=http://kursk.com/reports/society/96.html|title=Селигерский вояж|last=Артём Реутов|date=5 августа 2013|publisher=kursk.com|accessdate=2014-06-10}}</ref>.
У вересні 2012 року брав участь у пошуку громадян [[Сербія|Сербії]], які були затримані повстанцями в аеропорту [[Триполі]]. У 2012 році протягом місяця працював у [[Сирія|Сирії]], передавав новинні репортажі в газету та на телеканал «Комсомольська правда», готував матеріали про гоніння на християн у місцях бойових дій. У жовтні 2012 року у співавторстві з Олександром Коцем опублікував розслідування у трьох частинах про релігійну війну на Північному Кавказі. Влітку 2013 виступав на молодіжному форумі «Селігер» перед молодими журналістами, і за результатами підсумкового опитування учасників був визнаний кращим спікером зміни «Інфопотік» ділового форуму<ref>{{Cite web|url=http://kursk.com/reports/society/96.html|title=Селигерский вояж|last=Артём Реутов|date=5 августа 2013|publisher=kursk.com|accessdate=2014-06-10}}</ref>.


У серпні 2017 року виступив одним із 20 підписантів листа президенту [[Франція|Франції]] [[Емманюель Макрон|Емманюелю Макрону]] з проханням помилувати терориста [[Іліч Рамірес Санчес|Ілліча Раміреса Санчеса]], який відбуває тюремне ув'язнення.
У серпні 2017 року виступив одним із 20 підписантів листа президенту [[Франція|Франції]] [[Емманюель Макрон|Емманюелю Макрону]] з проханням помилувати терориста [[Іліч Рамірес Санчес|Ілліча Раміреса Санчеса]], який відбуває тюремне ув'язнення.
Рядок 24: Рядок 24:
Стешин спочатку висловив захоплення [[Майдан Незалежності|Майданом]]. За його словами, тоді він дивом уникнув смерті від кулі снайпера, який стріляв із готелю «Україна»<ref>{{Cite web|url=http://www.segodnia.ru/content/141621|title=Главная тайна русских {{!}} Сегодня.ру|publisher=www.segodnia.ru|accessdate=2017-02-28|archivedate=2017-02-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170224131608/http://www.segodnia.ru/content/141621|deadurl=no}}</ref>. З грудня 2013 по травень 2014 року Дмитро Стешин разом із Олександром Коцем працював на території [[Слов'янськ]]а . [[Служба безпеки України|СБУ]] закрила для Стешина в'їзд на територію України «через порушення закону про статус іноземців та осіб без громадянства»<ref>{{Cite web|url=http://www.theinsider.ua/rus/politics/5389ccd9ea609/|title=Еще одному российскому журналисту запретили въезд в Украину|date=31 мая 2014|publisher=theinsider.ua|accessdate=2014-06-01|archivedate=2022-04-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220402113734/http://www.theinsider.ua/rus/politics/5389ccd9ea609/|deadurl=no}}</ref> .
Стешин спочатку висловив захоплення [[Майдан Незалежності|Майданом]]. За його словами, тоді він дивом уникнув смерті від кулі снайпера, який стріляв із готелю «Україна»<ref>{{Cite web|url=http://www.segodnia.ru/content/141621|title=Главная тайна русских {{!}} Сегодня.ру|publisher=www.segodnia.ru|accessdate=2017-02-28|archivedate=2017-02-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170224131608/http://www.segodnia.ru/content/141621|deadurl=no}}</ref>. З грудня 2013 по травень 2014 року Дмитро Стешин разом із Олександром Коцем працював на території [[Слов'янськ]]а . [[Служба безпеки України|СБУ]] закрила для Стешина в'їзд на територію України «через порушення закону про статус іноземців та осіб без громадянства»<ref>{{Cite web|url=http://www.theinsider.ua/rus/politics/5389ccd9ea609/|title=Еще одному российскому журналисту запретили въезд в Украину|date=31 мая 2014|publisher=theinsider.ua|accessdate=2014-06-01|archivedate=2022-04-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220402113734/http://www.theinsider.ua/rus/politics/5389ccd9ea609/|deadurl=no}}</ref> .


У квітні 2014 року написав на своїй сторінці у Facebook замітку про життя в Києві, закінчивши її фразою «…з нинішніми українцями говорити нема про що. Відповіддю на їхню звичну невмотивовану агресію до „москалів“ може бути лише удар в обличчя»<ref>{{Cite web|url=http://rusinform.net/steshin-i-koc-ukraina-v-vojne/|title=Стешин и Коц: Украина в войне|last=|date=|publisher=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140911030949/http://rusinform.net/steshin-i-koc-ukraina-v-vojne/|archivedate=2014-09-11|accessdate=2014-10-19|deadurl=yes}}</ref> .
У квітні 2014 року написав на своїй сторінці у [[Facebook]] замітку про життя в Києві, закінчивши її фразою «…з нинішніми українцями говорити нема про що. Відповіддю на їхню звичну невмотивовану агресію до „москалів“ може бути лише удар в обличчя»<ref>{{Cite web|url=http://rusinform.net/steshin-i-koc-ukraina-v-vojne/|title=Стешин и Коц: Украина в войне|last=|date=|publisher=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140911030949/http://rusinform.net/steshin-i-koc-ukraina-v-vojne/|archivedate=2014-09-11|accessdate=2014-10-19|deadurl=yes}}</ref> .


16 травня 2014 року журналіст «[[Новая газета|Нової газети]]» Павло Канигін написав на своїй сторінці у Facebook про те, що Дмитро Стешин попросив владу невизнаної [[Донецька народна республіка|Донецької Народної Республіки]] затримати німецького журналіста Пола Ронзхаймера, оскільки останній публікував повідомлення про [[Карусель (технологія фальсифікації виборів)|порушення]] на «референдумі» 11 травня<ref>{{Cite web|url=http://korrespondent.net/ukraine/politics/3364747-rossyiskyi-zhurnalyst-sdal-nemetskoho-kollehu-opolchentsam-yz-slavianska|title=Российский журналист «сдал» немецкого коллегу ополченцам из Славянска|publisher=[[Корреспондент (журнал)#Корреспондент.net|Корреспондент.net]]|accessdate=2014-07-03|archivedate=2014-06-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140621093504/http://korrespondent.net/ukraine/politics/3364747-rossyiskyi-zhurnalyst-sdal-nemetskoho-kollehu-opolchentsam-yz-slavianska|deadurl=no}}</ref>{{Неавторитетне джерело|28|02|2017}} . 3 червня 2014 року, відповідаючи на запитання сайту Сolta.ru, Стешин підтвердив цю інформацію<ref>{{Cite web|url=http://www.colta.ru/articles/media/3435|title=«Если открыто занимать одну из сторон, то это уже не журналистика». Военные репортеры о том, как работается на украинском фронте и в чем миссия журналиста на войне|date=03.06.2014|publisher=Сolta.ru|accessdate=2014-06-05|archivedate=2018-08-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180824070723/http://www.colta.ru/articles/media/3435|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://top.rbc.ru/society/19/05/2014/924630.shtml|title=Спецслужбы Украины обвинили журналистов LifeNews в содействии терроризму|date=19 мая 2014|publisher=РБК|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140624134426/http://top.rbc.ru/society/19/05/2014/924630.shtml|archivedate=2014-06-24|accessdate=2014-08-10|deadurl=yes}}</ref> .
16 травня 2014 року журналіст «[[Новая газета|Нової газети]]» Павло Канигін написав на своїй сторінці у Facebook про те, що Дмитро Стешин попросив владу невизнаної [[Донецька народна республіка|Донецької Народної Республіки]] затримати німецького журналіста Пола Ронзхаймера, оскільки останній публікував повідомлення про [[Карусель (технологія фальсифікації виборів)|порушення]] на «референдумі» 11 травня<ref>{{Cite web|url=http://korrespondent.net/ukraine/politics/3364747-rossyiskyi-zhurnalyst-sdal-nemetskoho-kollehu-opolchentsam-yz-slavianska|title=Российский журналист «сдал» немецкого коллегу ополченцам из Славянска|publisher=[[Корреспондент (журнал)#Корреспондент.net|Корреспондент.net]]|accessdate=2014-07-03|archivedate=2014-06-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140621093504/http://korrespondent.net/ukraine/politics/3364747-rossyiskyi-zhurnalyst-sdal-nemetskoho-kollehu-opolchentsam-yz-slavianska|deadurl=no}}</ref>{{Неавторитетне джерело|28|02|2017}} . 3 червня 2014 року, відповідаючи на запитання сайту Colta.ru, Стешин підтвердив цю інформацію<ref>{{Cite web|url=http://www.colta.ru/articles/media/3435|title=«Если открыто занимать одну из сторон, то это уже не журналистика». Военные репортеры о том, как работается на украинском фронте и в чем миссия журналиста на войне|date=03.06.2014|publisher=Colta.ru|accessdate=2014-06-05|archivedate=2018-08-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180824070723/http://www.colta.ru/articles/media/3435|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://top.rbc.ru/society/19/05/2014/924630.shtml|title=Спецслужбы Украины обвинили журналистов LifeNews в содействии терроризму|date=19 мая 2014|publisher=РБК|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140624134426/http://top.rbc.ru/society/19/05/2014/924630.shtml|archivedate=2014-06-24|accessdate=2014-08-10|deadurl=yes}}</ref> .


Разом з [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]] Дмитро провів півтора місяці в окупованому [[Бої за Слов'янськ (2014)|Слов'янську]] в 2014<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://fromdonetsk.net/dmitrii-steshin-o-slavyanske-i-vokrug-nego.html|title=Дмитрий Стешин о Славянске и вокруг него|website=fromdonetsk.net|date=2014-07-05|publisher=Последние новости города Донецка, Донецкой области, Донбасса и Украины|accessdate=2022-05-31|archivedate=2021-04-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210415223120/https://fromdonetsk.net/dmitrii-steshin-o-slavyanske-i-vokrug-nego.html|deadurl=no}}</ref> і уникнув полону, втекши на територію «ДНР».
Разом з [[Коц Олександр Ігорович|Олександром Коцем]] Дмитро провів півтора місяці в окупованому [[Бої за Слов'янськ (2014)|Слов'янську]] в 2014<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://fromdonetsk.net/dmitrii-steshin-o-slavyanske-i-vokrug-nego.html|title=Дмитрий Стешин о Славянске и вокруг него|website=fromdonetsk.net|date=2014-07-05|publisher=Последние новости города Донецка, Донецкой области, Донбасса и Украины|accessdate=2022-05-31|archivedate=2021-04-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210415223120/https://fromdonetsk.net/dmitrii-steshin-o-slavyanske-i-vokrug-nego.html|deadurl=no}}</ref> і уникнув полону, втекши на територію «ДНР».
Рядок 37: Рядок 37:
Одружений, має трьох дітей.
Одружений, має трьох дітей.


Батько Дмитра Анатолій Йосипович Стешин (нар. 3 травня 1944 року)&nbsp;— професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри (до 1991&nbsp;р. політичної економії, нині&nbsp;— менеджменту організації) БДТУ «Воєнмех» імені Д. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Устинова .
Батько Дмитра Анатолій Йосипович Стешин (нар. 3 травня 1944 року)&nbsp;— професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри (до 1991&nbsp;р. політичної економії, нині&nbsp;— менеджменту організації) БДТУ «Воєнмех» імені Д. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Устинова.
 
Одружений. Дружину звуть Юлія. Має трьох дітей.<ref>{{Cite web|title=Дмитрий Стешин - биография, новости, личная жизнь, фото|url=https://stuki-druki.com/authors/steshin-dmitriy.php|website=stuki-druki.com|accessdate=2023-03-04|language=ru}}</ref>


== Нагороди і премії ==
== Нагороди і премії ==
[[Файл:Лауреаты_Международной_премии_имени_Юлиана_Семёнова_2012_года.jpg|посилання=//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3f/%D0%9B%D0%B0%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%8B_%D0%9C%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B8_%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D1%91%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_2012_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0.jpg/255px-%D0%9B%D0%B0%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%8B_%D0%9C%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B8_%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D1%91%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0_2012_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0.jpg|міні|255x255пкс| Лауреати Міжнародної премії імені Юліана Семенова 2012 року. Дмитро Стешин&nbsp;— другий праворуч.]]
[[Файл:Лауреаты_Международной_премии_имени_Юлиана_Семёнова_2012_года.jpg|посилання=//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3f/Лауреаты_Международной_премии_имени_Юлиана_Семёнова_2012_года.jpg/255px-Лауреаты_Международной_премии_имени_Юлиана_Семёнова_2012_года.jpg|міні|255x255пкс| Лауреати Міжнародної премії імені Юліана Семенова 2012 року. Дмитро Стешин&nbsp;— другий праворуч.]]
Лауреат низки премій у сфері журналістики, зокрема:<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref>
Лауреат низки премій у сфері журналістики, зокрема:<ref name="semenov"/>


* Премія Уряду Російської Федерації в галузі засобів масової інформації ([[23 грудня]] [[2020|2020 року]])&nbsp;— ''за репортажі з «гарячих точок» (Сирія, Лівія, Донбас) та висвітлення подій у Білорусії''<ref>{{Cite web|url=http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202012290101|title=Распоряжение Правительства Российской Федерации от 23 декабря 2020 года № 3491-р «О присуждении премий Правительства Российской Федерации 2020 года в области средств массовой информации»|accessdate=2022-08-07|archivedate=2022-08-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220807082229/http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202012290101|deadurl=no}}</ref> ;
* Премія Уряду Російської Федерації в галузі засобів масової інформації ([[23 грудня]] [[2020|2020 року]])&nbsp;— ''за репортажі з «гарячих точок» (Сирія, Лівія, Донбас) та висвітлення подій у Білорусії''<ref>{{Cite web|url=http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202012290101|title=Распоряжение Правительства Российской Федерации от 23 декабря 2020 года № 3491-р «О присуждении премий Правительства Российской Федерации 2020 года в области средств массовой информации»|accessdate=2022-08-07|archivedate=2022-08-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220807082229/http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202012290101|deadurl=no}}</ref> ;
Рядок 50: Рядок 52:


Російські державні та відомчі нагороди:
Російські державні та відомчі нагороди:
* [[Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»|медаль «На згадку про 300-річчя Санкт-Петербурга»]]&nbsp;— ''за висвітлення білих плям в історії Блокади Ленінграда''<ref name="semenov">{{Cite web|url=http://www.kp.ru/online/news/867473/|title=Александр Коц и Дмитрий Стешин. Это не первая их война|last=Алексей Овчинников|date=8 апреля 2011|publisher=Комсомольская правда|accessdate=2014-05-13|archivedate=2014-06-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140608033521/http://www.kp.ru/online/news/867473/|deadurl=no}}</ref> ;
* [[Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»|медаль «На згадку про 300-річчя Санкт-Петербурга»]]&nbsp;— ''за висвітлення білих плям в історії Блокади Ленінграда''<ref name="semenov"/> ;
* [[медаль «Учаснику військової операції в Сирії»]] (вручена 17 квітня 2016 року)&nbsp;— ''за високий професіоналізм та об'єктивність у висвітленні [[Інтервенція Росії в Сирію|військової операції у Сирійській Арабській Республіці]]''<ref>{{Cite web|url=http://tass.ru/obschestvo/3213554|title=Шойгу наградил медалями журналистов за освещение операции в Сирии|date=2016-04-17|publisher=[[ТАСС]]|description=Общество|accessdate=2016-05-08|archivedate=2016-04-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160420154206/http://tass.ru/obschestvo/3213554|deadurl=no}}</ref> .
* [[медаль «Учаснику військової операції в Сирії»]] (вручена 17 квітня 2016 року)&nbsp;— ''за високий професіоналізм та об'єктивність у висвітленні [[Інтервенція Росії в Сирію|військової операції у Сирійській Арабській Республіці]]''<ref>{{Cite web|url=http://tass.ru/obschestvo/3213554|title=Шойгу наградил медалями журналистов за освещение операции в Сирии|date=2016-04-17|publisher=[[ТАСС]]|description=Общество|accessdate=2016-05-08|archivedate=2016-04-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160420154206/http://tass.ru/obschestvo/3213554|deadurl=no}}</ref> .
== Санкції ==
18.05.2022 Стешин Дмитро був доданий до санкційних списків Австралії.<ref>{{Cite web|url=https://www.dfat.gov.au/international-relations/security/sanctions/consolidated-list|title=Australia and sanctions|language=англійською|accessdate=04.03.2023}}</ref>
19 жовня 2022 року був доданий до санкційних списків України.<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/7262022-44481|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»|accessdate=04.03.2023}}</ref><ref>{{Cite web|title=СТЕШИН Дмитро Анатолійович - біографія, досьє, активи {{!}} Війна і санкції|url=https://sanctions.nazk.gov.ua/sanction-person/2205/|website=sanctions.nazk.gov.ua|accessdate=2023-03-04|language=uk}}</ref>


== Відносини з націоналістами ==
== Відносини з націоналістами ==
Рядок 58: Рядок 66:
У 2011 році проходив свідком у справі про вбивство Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, оскільки один час працював в одній газеті і тісно спілкувався з убивцею&nbsp;— Микитою Тихоновим, ультраправим російським націоналістом зі злочинного угрупування БОРН .<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2011/03/110309_tikhonov_khasis_marriage.shtml|title=Обвиняемым в убийстве Маркелова не разрешили пожениться|date=9 марта 2011|publisher=BBC|accessdate=2014-05-17|archivedate=2011-04-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110402014528/http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2011/03/110309_tikhonov_khasis_marriage.shtml|deadurl=no}}</ref> Тихонов залучав Стешина до роботи у журналі «Російський образ»<ref>{{Cite web|url=http://lenta.ru/articles/2014/02/17/born/|title=Вскрытие БОРНа|last=Григорий Туманов, Вячеслав Козлов|date=17 февраля 2014|publisher=Лента.Ру|accessdate=2014-05-17|archivedate=2014-06-03|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140603095815/http://lenta.ru/articles/2014/02/17/born/|deadurl=no}}</ref> . У 2006 році Тихонов переховувався на квартирі Дмитра Стешина, після того, як був оголошений у розшук, у зв'язку із вбивством антифашиста Олександра Рюхіна<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/01/19/11-druzey-born|title=11 друзей БОРН|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-02-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210204024617/https://zona.media/article/2015/01/19/11-druzey-born|deadurl=no}}</ref> . Під час дозвілля Стешин і Тихонов ходили в походи і жили тижнями в одному наметі. З Євгенією Хасис Стешин познайомився під час останнього походу на природу, після якого Тихонов залишив Стешина деякі свої похідні речі, книги. Свій паспорт Тихонов зберігав у квартирі у Стешина<ref>{{Цитата:Новини|title=Тихонов и Хасис: история болезни - Slon.ru|url=https://republic.ru/russia/tihonov_i_hasis_istoriya_bolezni-589810.xhtml|work=Slon.ru|accessdate=2017-02-28|archivedate=2017-02-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170224131845/https://republic.ru/russia/tihonov_i_hasis_istoriya_bolezni-589810.xhtml}}</ref> . На суді Тихонов дав свідчення, що саме Стешин звів його з продавцями зброї, з якої було здійснено напад угруповання «БОРН»<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/21/09/oruzheyniki-seli|title=Разгром арсенала|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2020-10-06|archiveurl=https://web.archive.org/web/20201006232548/https://zona.media/article/2015/21/09/oruzheyniki-seli|deadurl=no}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|title=Оружейный БОРН|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-04-22|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210422032602/https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|deadurl=no}}</ref> .
У 2011 році проходив свідком у справі про вбивство Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, оскільки один час працював в одній газеті і тісно спілкувався з убивцею&nbsp;— Микитою Тихоновим, ультраправим російським націоналістом зі злочинного угрупування БОРН .<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2011/03/110309_tikhonov_khasis_marriage.shtml|title=Обвиняемым в убийстве Маркелова не разрешили пожениться|date=9 марта 2011|publisher=BBC|accessdate=2014-05-17|archivedate=2011-04-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110402014528/http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2011/03/110309_tikhonov_khasis_marriage.shtml|deadurl=no}}</ref> Тихонов залучав Стешина до роботи у журналі «Російський образ»<ref>{{Cite web|url=http://lenta.ru/articles/2014/02/17/born/|title=Вскрытие БОРНа|last=Григорий Туманов, Вячеслав Козлов|date=17 февраля 2014|publisher=Лента.Ру|accessdate=2014-05-17|archivedate=2014-06-03|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140603095815/http://lenta.ru/articles/2014/02/17/born/|deadurl=no}}</ref> . У 2006 році Тихонов переховувався на квартирі Дмитра Стешина, після того, як був оголошений у розшук, у зв'язку із вбивством антифашиста Олександра Рюхіна<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/01/19/11-druzey-born|title=11 друзей БОРН|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-02-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210204024617/https://zona.media/article/2015/01/19/11-druzey-born|deadurl=no}}</ref> . Під час дозвілля Стешин і Тихонов ходили в походи і жили тижнями в одному наметі. З Євгенією Хасис Стешин познайомився під час останнього походу на природу, після якого Тихонов залишив Стешина деякі свої похідні речі, книги. Свій паспорт Тихонов зберігав у квартирі у Стешина<ref>{{Цитата:Новини|title=Тихонов и Хасис: история болезни - Slon.ru|url=https://republic.ru/russia/tihonov_i_hasis_istoriya_bolezni-589810.xhtml|work=Slon.ru|accessdate=2017-02-28|archivedate=2017-02-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170224131845/https://republic.ru/russia/tihonov_i_hasis_istoriya_bolezni-589810.xhtml}}</ref> . На суді Тихонов дав свідчення, що саме Стешин звів його з продавцями зброї, з якої було здійснено напад угруповання «БОРН»<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/21/09/oruzheyniki-seli|title=Разгром арсенала|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2020-10-06|archiveurl=https://web.archive.org/web/20201006232548/https://zona.media/article/2015/21/09/oruzheyniki-seli|deadurl=no}}</ref><ref name=":0">{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|title=Оружейный БОРН|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-04-22|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210422032602/https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|deadurl=no}}</ref> .


Також мав близькі стосунки з Іллею Горячовим, націоналістом, лідером угрупування «БОРН» " Російський образ "<ref name=":0">{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|title=Оружейный БОРН|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-04-22|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210422032602/https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki|deadurl=no}}</ref> . Горячев став хрещеним батьком сина Стешина<ref>[http://www.novayagazeta.ru/inquests/5270.html И. Горячев: Цель у нас одна&nbsp;— стать властью.//] {{Wayback|url=http://www.novayagazeta.ru/inquests/5270.html}}[[Новая газета]]<span> 20.01.2010</span></ref> . Згодом Стешин також виступав свідком у суді на процесі щодо Горячова<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/news/2015/15/05/steshin_born|title=Журналиста «КП» Стешина и экс-главу отделения «Местных» Симунина вызовут в суд по делу неонациста Горячева|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-07-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210729194306/https://zona.media/news/2015/15/05/steshin_born|deadurl=no}}</ref> .
Також мав близькі стосунки з Іллею Горячовим, націоналістом, лідером угрупування «БОРН» " Російський образ "<ref name=":0"/> . Горячев став хрещеним батьком сина Стешина<ref>[http://www.novayagazeta.ru/inquests/5270.html И. Горячев: Цель у нас одна&nbsp;— стать властью.//] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20221013111703/https://novayagazeta.ru/inquests/5270.html |date=2022-10-13 }}[[Новая газета]]<span> 20.01.2010</span></ref> . Згодом Стешин також виступав свідком у суді на процесі щодо Горячова<ref>{{Cite web|language=ru|url=https://zona.media/news/2015/15/05/steshin_born|title=Журналиста «КП» Стешина и экс-главу отделения «Местных» Симунина вызовут в суд по делу неонациста Горячева|website=Медиазона|accessdate=2021-03-03|archivedate=2021-07-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210729194306/https://zona.media/news/2015/15/05/steshin_born|deadurl=no}}</ref> .


Журналіст газети «Сьогодні» Серкер Якубханов зазначав, що в його матеріалах про Кавказ були націоналістичні та ксенофобські мотиви . В інтерв'ю Стешин пропонував вписати в паспорт кожного громадянина національність<ref>{{Cite web|url=http://www.kp.ru/daily/25782.4/2765044/|title=Владимир ВОРСОБИН, Дмитрий СТЕШИН. Национализм или патриотизм… Где проходит граница? Радио "Комсомольская правда 2011|accessdate=2015-03-01|archivedate=2015-07-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150721010604/http://www.kp.ru/daily/25782.4/2765044/|deadurl=no}}</ref> .
Журналіст газети «Сьогодні» Серкер Якубханов зазначав, що в його матеріалах про Кавказ були націоналістичні та ксенофобські мотиви . В інтерв'ю Стешин пропонував вписати в паспорт кожного громадянина національність<ref>{{Cite web|url=http://www.kp.ru/daily/25782.4/2765044/|title=Владимир ВОРСОБИН, Дмитрий СТЕШИН. Национализм или патриотизм… Где проходит граница? Радио "Комсомольская правда 2011|accessdate=2015-03-01|archivedate=2015-07-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150721010604/http://www.kp.ru/daily/25782.4/2765044/|deadurl=no}}</ref> .
Рядок 83: Рядок 91:
[[Категорія:Народились 1972]]
[[Категорія:Народились 1972]]
[[Категорія:Народились 12 вересня]]
[[Категорія:Народились 12 вересня]]
[[Категорія:Путіністи]]
[[Категорія:Підготовка до російського вторгнення в Україну 2022 року]]
[[Категорія:Російсько-українська війна (з 2014)]]
[[Категорія:Фейкові новини]]
[[Категорія:Російська пропаганда під час вторгнення в Україну (2022)]]
[[Категорія:Російські пропагандисти]]
[[Категорія:Російські пропагандисти]]
[[Категорія:Фігуранти бази «Миротворець»]]
[[Категорія:Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]

Поточна версія на 19:59, 7 жовтня 2023

Дмитро Анатолійович Стешин (нар. 12 вересня 1972) — російський пропагандист, журналіст, редактор, кореспондент «Комсомольської правди», спеціальний кореспондент відділу політики, який відповідає за висвітлення військових конфліктів, природних стихій та інших катаклізмів. Працював у Єгипті, Тунісі, Лівії, Сирії, Південній Осетії та на Північному Кавказі. З 2014 року займався пропагандистським висвітлюванням війни на сході України, а з початку відкритої збройної агресії у лютому 2022 р. постійно випускає пропагандистські репортажі з окупованих територій. Є одним з провідних діячів антиукраїнської дезінформаційної кампанії в російських ЗМІ.

Біографія

Народився 12 вересня 1972 року в Ленінграді. Закінчив Північно-Західну академію державної служби[1].

Починав кар'єру в газеті «Пять углов», рубрика «Екстремальне». Потім працював редактором журналу «Калейдоскоп», в якому публікувався з 1994 року. Розпочав роботу у «Комсомольській правді» з травня 2000 року. У 2001—2003 роках був шеф-редактором газети «„Комсомольська правда“ в Петербурзі»[1]. За власними словами, прийшов у військову журналістику, взявши приклад зі своїх колег, які висвітлювали першу та другу чеченські війни[2]. З 2004 перейшов на роботу в центральну редакцію «Комсомольської правди» в Москві, де потоваришував з журналістом Олександром Коцем, з яким став працювати в парі[2]. За завданням редакції об'їжджали гірські села Веденського та Шатойського районів у пошуках родичів ваххабітів, які підірвали два літаки у серпні 2004 року.

3 вересня 2004 року під час відрядження до Беслана брав участь разом із співробітниками російських спецслужб в евакуації дітей-заручників із захопленої терористами школи[3] . Дмитро Стешин та Олександр Коц були представлені до російських державних нагород «за участь у порятунку дітей із бесланської школи, за допомогу у розслідуванні трагедії», але відмовилися від них[4].

Крім «гарячих точок», Дмитро Стешин висвітлював події «кольорових революцій» у Киргизстані, Монголії та Молдові.

Працював в експедиціях на Крайній Півночі — Земля Франца-Йосифа, Північна Земля, Земля Міддендорфа та Північний полюс. Разом з Олександром Коцем готував матеріал до 20-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, проживши кілька днів у покинутому місті Прип'ять[5] . Організував та провів експедицію «Комсомольської правди» до пермської тайги до озера «Ядерне». На місці, де так і не відбувся поворот північних рік, провів журналістське розслідування про забуті в шахтах ядерні заряди.

У травні 2008 року працював у Косові, перевіряв відомості за заявою прокурора Карла дель Понте про «чорних трансплантологів». Після публікації його матеріалів Генеральна прокуратура Сербії порушила кримінальну справу, яку було передано згодом до Гаазького суду[3] . А після одного з журналістських розслідувань Дмитра Стешина ФМС Росії повернула незаконно вилучені паспорти 323 мешканцям Сергацького району Нижегородської області.

Казарма миротворців у Цхінвалі. Зйомка Д. А. Стешина

З весни 2011 року Дмитро Стешин працював у Єгипті, в Тунісі, потім у Лівії. У ході «арабської весни», у квітні 2011 року, висвітлюючи громадянську війну в Лівії, разом зі своїм колегою Олександром Коцем та трьома журналістами російського телеканалу НТВ було взято в полон повстанцями. Репортери були звинувачені в тому, що вони як розвідники працюють на режим Муаммара Каддафі. Завдяки втручанню глави МЗС Росії Сергія Лаврова та спецпредставника РФ при НАТО Дмитра Рогозіна, всіх репортерів було звільнено за допомогою італійських військових, які дислокувалися на аеродромі Бенгазі[3].

У вересні 2012 року брав участь у пошуку громадян Сербії, які були затримані повстанцями в аеропорту Триполі. У 2012 році протягом місяця працював у Сирії, передавав новинні репортажі в газету та на телеканал «Комсомольська правда», готував матеріали про гоніння на християн у місцях бойових дій. У жовтні 2012 року у співавторстві з Олександром Коцем опублікував розслідування у трьох частинах про релігійну війну на Північному Кавказі. Влітку 2013 виступав на молодіжному форумі «Селігер» перед молодими журналістами, і за результатами підсумкового опитування учасників був визнаний кращим спікером зміни «Інфопотік» ділового форуму[6].

У серпні 2017 року виступив одним із 20 підписантів листа президенту Франції Емманюелю Макрону з проханням помилувати терориста Ілліча Раміреса Санчеса, який відбуває тюремне ув'язнення.

Російський пропагандист в Україні

Стешин спочатку висловив захоплення Майданом. За його словами, тоді він дивом уникнув смерті від кулі снайпера, який стріляв із готелю «Україна»[7]. З грудня 2013 по травень 2014 року Дмитро Стешин разом із Олександром Коцем працював на території Слов'янська . СБУ закрила для Стешина в'їзд на територію України «через порушення закону про статус іноземців та осіб без громадянства»[8] .

У квітні 2014 року написав на своїй сторінці у Facebook замітку про життя в Києві, закінчивши її фразою «…з нинішніми українцями говорити нема про що. Відповіддю на їхню звичну невмотивовану агресію до „москалів“ може бути лише удар в обличчя»[9] .

16 травня 2014 року журналіст «Нової газети» Павло Канигін написав на своїй сторінці у Facebook про те, що Дмитро Стешин попросив владу невизнаної Донецької Народної Республіки затримати німецького журналіста Пола Ронзхаймера, оскільки останній публікував повідомлення про порушення на «референдумі» 11 травня[10]Шаблон:Неавторитетне джерело . 3 червня 2014 року, відповідаючи на запитання сайту Colta.ru, Стешин підтвердив цю інформацію[11][12] .

Разом з Олександром Коцем Дмитро провів півтора місяці в окупованому Слов'янську в 2014[13] і уникнув полону, втекши на територію «ДНР».

Дії Дмитра Стешина зустрічали неоднозначну реакцію в Рунеті та Уанеті, у тому числі і негативну[14][15] .

4 травня 2022 року Дмитро Стешин разом з Олександром Коцем, Євгеном Піддубним, головою англійської редакції RT Брайаном Макдоналдом, журналістом та провідною ВДТРК Наілею Аскер-Заде був включений до списку санкційних персон Великобританії[16] .

Сім'я

Одружений, має трьох дітей.

Батько Дмитра Анатолій Йосипович Стешин (нар. 3 травня 1944 року) — професор, доктор економічних наук, завідувач кафедри (до 1991 р. політичної економії, нині — менеджменту організації) БДТУ «Воєнмех» імені Д. В. Ф. Устинова.

Одружений. Дружину звуть Юлія. Має трьох дітей.[17]

Нагороди і премії

Лауреати Міжнародної премії імені Юліана Семенова 2012 року. Дмитро Стешин — другий праворуч.

Лауреат низки премій у сфері журналістики, зокрема:[3]

  • Премія Уряду Російської Федерації в галузі засобів масової інформації (23 грудня 2020 року) — за репортажі з «гарячих точок» (Сирія, Лівія, Донбас) та висвітлення подій у Білорусії[18] ;
  • премія імені Юліана Семенова в галузі екстремальної геополітичної журналістики (2012);
  • національна премія друкованої преси «Іскра» у номінації «Розслідування» (2010)[19] ;
  • премія Артема Боровика у номінації «Репортаж» (2009);
  • лауреат премії Спілки письменників Росії «Російська тема» (друге місце).

Російські державні та відомчі нагороди:

Санкції

18.05.2022 Стешин Дмитро був доданий до санкційних списків Австралії.[21]

19 жовня 2022 року був доданий до санкційних списків України.[22][23]

Відносини з націоналістами

Вів радіопрограму «Національне питання»[24] .

У 2011 році проходив свідком у справі про вбивство Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, оскільки один час працював в одній газеті і тісно спілкувався з убивцею — Микитою Тихоновим, ультраправим російським націоналістом зі злочинного угрупування БОРН .[25] Тихонов залучав Стешина до роботи у журналі «Російський образ»[26] . У 2006 році Тихонов переховувався на квартирі Дмитра Стешина, після того, як був оголошений у розшук, у зв'язку із вбивством антифашиста Олександра Рюхіна[27] . Під час дозвілля Стешин і Тихонов ходили в походи і жили тижнями в одному наметі. З Євгенією Хасис Стешин познайомився під час останнього походу на природу, після якого Тихонов залишив Стешина деякі свої похідні речі, книги. Свій паспорт Тихонов зберігав у квартирі у Стешина[28] . На суді Тихонов дав свідчення, що саме Стешин звів його з продавцями зброї, з якої було здійснено напад угруповання «БОРН»[29][30] .

Також мав близькі стосунки з Іллею Горячовим, націоналістом, лідером угрупування «БОРН» " Російський образ "[30] . Горячев став хрещеним батьком сина Стешина[31] . Згодом Стешин також виступав свідком у суді на процесі щодо Горячова[32] .

Журналіст газети «Сьогодні» Серкер Якубханов зазначав, що в його матеріалах про Кавказ були націоналістичні та ксенофобські мотиви . В інтерв'ю Стешин пропонував вписати в паспорт кожного громадянина національність[33] .

Посилання

Дмитро Стешин: Життя на війні Програма «Діалоги» на радіо «Комсомольська правда», 30 травня 2022 року.

Примітки

Посилання

http://www.kp.ru/daily/author/182/
http://www.colta.ru/articles/media/3435#steshin
  1. ↑ 1,0 1,1 http://lenizdat.ru/persons/38/

  2. ↑ 2,0 2,1 http://zavtra.ru/content/view/2011-07-1251/

  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 http://www.kp.ru/online/news/867473/

  4. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=cU20HthjfZc

  5. ↑ http://semenov-foundation.org/premia-2012.html

  6. ↑ http://kursk.com/reports/society/96.html

  7. ↑ http://www.segodnia.ru/content/141621

  8. ↑ http://www.theinsider.ua/rus/politics/5389ccd9ea609/

  9. ↑ http://rusinform.net/steshin-i-koc-ukraina-v-vojne/

  10. ↑ http://korrespondent.net/ukraine/politics/3364747-rossyiskyi-zhurnalyst-sdal-nemetskoho-kollehu-opolchentsam-yz-slavianska

  11. ↑ http://www.colta.ru/articles/media/3435

  12. ↑ http://top.rbc.ru/society/19/05/2014/924630.shtml

  13. ↑ https://fromdonetsk.net/dmitrii-steshin-o-slavyanske-i-vokrug-nego.html

  14. ↑ http://expres.ua/news/2014/05/17/106540-korespondent-rosiyskoyi-gazety-vyyavyvsya-prymityvnym-stukachem

  15. ↑ http://nepravda.in.ua/tag/dmitriy-steshin

  16. ↑ https://jrnlst.ru/vgtrk-i-rossiyskie-zhurnalisty-popali-pod-sankcii-velikobritanii

  17. ↑ https://stuki-druki.com/authors/steshin-dmitriy.php

  18. ↑ http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001202012290101

  19. ↑ http://www.kp.ru/daily/24440/606554/

  20. ↑ http://tass.ru/obschestvo/3213554

  21. ↑ https://www.dfat.gov.au/international-relations/security/sanctions/consolidated-list

  22. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/7262022-44481

  23. ↑ https://sanctions.nazk.gov.ua/sanction-person/2205/

  24. ↑ http://www.kp.ru/radio/program/4824/

  25. ↑ http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2011/03/110309_tikhonov_khasis_marriage.shtml

  26. ↑ http://lenta.ru/articles/2014/02/17/born/

  27. ↑ https://zona.media/article/2015/01/19/11-druzey-born

  28. ↑ Шаблон:Цитата:Новини
  29. ↑ https://zona.media/article/2015/21/09/oruzheyniki-seli

  30. ↑ 30,0 30,1 https://zona.media/article/2015/16/07/muzhiki-oruzheyniki

  31. ↑ И. Горячев: Цель у нас одна — стать властью.// Новая газета 20.01.2010
  32. ↑ https://zona.media/news/2015/15/05/steshin_born

  33. ↑ http://www.kp.ru/daily/25782.4/2765044/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Стешин_Дмитро_Анатолійович&oldid=8200