-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Абашин Герман Едуардович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.8.7)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023

Шаблон:Однофамільці

Абашин Герман Едуардович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Ге́рман Едуа́рдович Аба́шин ( — Шаблон:ДС) — український військовик, солдат, учасник війни на Сході України.

Короткий життєпис

В 7 років залишився сиротою, виховувався бабусею й тіткою, яка стала для нього мамою. Закінчив ПТУ № 17, де здобув спеціальність автослюсаря. За власним бажанням пішов служити в армію, 2012 року підписав контракт. Солдат 93-ї бригади.

Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки (Старобешівський район).

Бойові товариші розповіли, що Герман загинув від поранення в голову в автомобілі ЗІЛ-131 № 6544 Н9, який загорівся від вибуху, на південному виїзді з села Новокатеринівка (Старобешівський район).

10 вересня його останки ексгумовані, привезені до Запоріжжя. Похований 7 серпня 2015-го на Кушугумському цвинтарі. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, перепохований на Центральній алеї Краснопільського цвинтаря міста Дніпро у квітні 2016 року з військовими почестями.

По смерті залишилась тітка.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 жовтня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub