-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Аджавенко Володимир Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Mr.Rosewater
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023

Володимир Аджавенко
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́мир Анато́лійович Аджа́венко (* 20 квітня 1995, Урзуф — 28 вересня, 2019, Дніпро) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни[1]. Добровольцем воював у складі Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ», загинув розвідником-навідником 56 ОМБр Збройних Сил України.

Життєпис

Народився 20 квітня 1995 року в с. Урзуф (Мангушський район, Донецька область). Від 2000-го мешкав у м. Маріуполі. Займався боксом. Учасник Революції гідності[2].

У часі війни воював в складі окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ». З 30 червня 2015-го по 19 вересня 2016 року - проходив службу в БСП «Донбас», був стрільцем-санітаром 2-ї роти, старшим стрільцем-кулеметником 3-ї роти. Пройшов бої за Широкине та Мар'їнку. У 2017 році підписав контракт на військову службу у складі 56 ОМБр Збройних Сил України. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального підрозділу, розвідник-навідник.

11 вересня 2019 року, поблизу селища Піски (Ясинуватський район) зазнав важкого наскрізного поранення голови кулею снайпера. Був евакуйований до міської лікарні м. Селидового, в подальшому - до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Вночі переніс операцію й на ранок навіть опритомнів. Надалі перебував в непритомності на апараті штучної вентиляції легенів. Помер перед опівніччю 28 вересня.

1 жовтня 2019 року був похований на новому Старокримському кладовищі м. Маріуполя[3].

Без Володимира лишилися мати, брат, сестра й дружина.

Нагороди

  • Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Вшанування

  • 4 грудня 2021 року, на фасаді школи №31 м. Маріуполя, де навчався Володимир, було відкрито меморіальну дошку[5][2].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ https://novynarnia.com/2019/09/30/adzhavenko/

  2. ↑ 2,0 2,1 https://suspilne.media/186679-u-mariupoli-vidkrili-memorialnu-dosku-zagiblomu-bijcu-volodimiru-adzavenku/

  3. ↑ https://4channel.com.ua/u-mariiupoli-vchora-poproshchalysia-z-bijtsem-56-i-bryhady-24-richnym-volodymyrom-adzhavenkom/

  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=DmIdOfiZ5C4&t=2s

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Аджавенко_Володимир_Анатолійович&oldid=9882