Алексапольський Святослав Миколайович

Святослав Алексапольський Алексапольський Святослав Миколайович
Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Святослав Миколайович Алексапольський — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).

Життєпис

Святослав Алексапольський народився 30 жовтня 1989 року в місті Саки Кримської області Української РСР. Навчався в загальноосвітньої школи в рідному місті та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей в с. Танкове Бахчисарайского району. В 1999—2001 роках навчався грі у шахи в Сімферопільському шаховому клубі. Крім того, займався боксом, греко-римською боротьбою, карате, кік-боксингом, тайський боксом, панкратіоном та БЖЖ.

З 2005 року брав участь у фанатському русі сімферопольської «Таврії». З 2008 по 2012 рік був учасником колективу DSS (Сімферополь). У подальшому був постійним учасником тренувань молодого колективу «Young boys». Під час навчання у ЗВО влітку 2008 року працював та працював за програмою Work&Travel USA у штаті Монтана (США). У жовтні 2009 року вирішив піти на строкову службу, тому перейшов на заочне навчання. Ніс військогву службу у складі в/ч 3027 «Барс» в селищі Нові Петрівці. У 2010 році проходив військову службу за контрактом, як розвідник роти розвідки спеціального призначення батальйону спеціального призначення, в/ч 3009 ВВ МВД України м. Сімферополь. В 2011 році під час служби пройшов курс «Техніка професійного втручання» від французьської жандармерії le Centre National d'Entralnement des Force de Gendarmerie (CNEFG) de Saint-Astier. У 2012 році Святослав Алексапольський здобув фах «Туризмознавство» у Кримському факультеті Київського національного університету культури і мистецтв, мав посвідчення «гід-екскурсовод зі знанням англійської мови». У 2013 році отримав паспорт моряка: побував у багатьох містах України, а також Америки, Угорщини, Австрії, Італії, Чорногорії та Хорватії. З 2012 року був одним із лідерів сімферопольського фанатського руху та представників «Tavrida Boys».

Після анексії Криму приєднався до полку «Азов», перебував у складі 2-ї роти 4-го батальйону. Після повернення до Львова в складі Екокорпусу брав участь у рейдах по пересувних звіринцях та цирках для захисту тварин. Продовжував рятувати тварин і в зонах бойових дій на Сході та Півдні. Восени 2016 року приєднався до команди «Ze Radiola Team Lviv», виступав у чемпіонатах України з бразильського джіу-джитсу. Навчався ковальській та зварювальній справі, працюючи у львівській кузні. Влітку 2017 року Святослав Алексапольський підписав контракт з 25-ю окремою повітрянодесантною бригадою. Пізніше перевівся до 95-ї окремої десантно-штурмової бригадм та переїхав у Київ до нареченої. Мав півтора десятки стрибків із парашютом. У 2019 році пройшов курс від канадських інструкторів «Фахова підготовка бойового медика взводу». У червні 2021 року почав працювати у компанії Solvd Inc., був QA engineer на проєкті Under Armour.

З перших днів повномасштабної війни маючи великий бойовий досвід повернувся до військової служби. Не першому етапі активно проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, спільно з якими брав безпосередню участь у визволенні Київської області. Після завершення боїв на Київщині, з групою кримчан вирушив до Миколаєва, увійшовши до складу добровольчого підрозділу «Бузький Гард». Згодом цей підрозділ став розвідвзводом 220-го батальйону 126-ї окремої бригади територіальної оборони. Святослав Алексапольський обіймав посаду командира розвідувального взводу. Влітку 2022 року закінчив військову кафедру за ВОС «Організація морально-психологічного забезпечення» зі званням молодший лейтенант запасу (офіцер-психолог).

Святослав Алексапольський загинув у бою 29 серпня 2022 року між Новогригорівкою та Любомирівкою Миколаївської області. Під час контрнаступу на півдні України, здійснюючи вогневу підтримку штурмової групи в складі снайперської пари, знищили п'ять осіб живої сили противника. Побачивши, що частина особового складу бойової групи підрозділу знаходиться під масовим обстрілом та завагалась, не досягнувши 50 м до ворожих окопів, внаслідок важкого поранення свого командира, Святослав прийняв мужнє рішення прийти на допомогу побратимам. Власним прикладом підняв підрозділ для прориву на заключному етапі штурму противника. В цьому бою отримав не сумісні з життям осколкові поранення від касетного снаряда.

Нагорода

• звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Джерела

• Шаблон:УПУ

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ