-
Алексейчук Владислав Володимирович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023
Алексейчук Владислав Володимирович | |
---|---|
Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Владислав Володимирович Алексейчук (18 липня 1977, Умань, Черкаська область — 20 січня 2015, Донецький аеропорт) — український військовик, молодший сержант 81-ї окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Один із «кіборгів».
Життєпис
Народився 18 липня 1977 року в місті Умань Черкаської області. Закінчив загальноосвітню школу № 7 (нині — загальноосвітня школа № 7 — колегіум) міста Умань, потім — Уманський державний аграрний університет (нині — Уманський національний університет садівництва).
Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Збройних Сил України.
Проживав у місті Умань. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проєкту «Підвал Шекспіра».
21 серпня 2014 року мобілізований Уманським об'єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області до лав Збройних Сил України[1]. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні.
З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених[2]. Через місяць тіло Владислава Алексейчука вдалося вивезти із ДАП разом з тілами Дмитра Ґудзика, Олексія Марченка, Петра Савчука та Миколи Самака.
До жовтня 2015 року був у списках зниклих безвісти, після експертизи ДНК було встановлено, що він похований взимку 2015 року, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровськ (нині — місто Дніпро).
27 жовтня 2015 року перепохований на кладовищі «Софіївська Слобідка» міста Умань[3].
Залишились батьки.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
- Присвоєно звання «Почесний громадянин м. Умань» (посмертно)[5].
- Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
- Нагороджений пам'ятною медаллю «Ніхто крім нас» 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81-ї окремої аеромобільної бригади.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[6][7].
Примітки
Джерела
- Алексейчук Владислав Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Алексейчук Владислав Володимирович // Український меморіал
- ↑
http://www.golos.com.ua/article/260645
- ↑
http://memorybook.org.ua/1/aleksiychukvlad.htm
- ↑
http://gazeta.ua/articles/life/_v-umani-poproschalisya-iz-zahisnikom-doneckogo-aeroportu/655542
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://uman-rada.gov.ua/index.php/heroi-umanshchyny/item/14725-alekseichuk-vladyslav-volodymyrovych
- ↑
https://www.mil.gov.ua/news/2022/01/20/dzvin-pamyati-prolunav-pyatdesyat-chotiri-razi%E2%80%A6-v-minoboroni-vshanuvali-zagiblih-ukrainskih-zahisnikiv-i-zahisnicz/
- ↑ Шаблон:YouTube