-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Атакішиєв Сахіб Магеррам огли: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>LingHasBeenLong
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:16, 8 жовтня 2023

Атакішиєв Сахіб Магеррам огли
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці

Сахіб Магеррам огли Атакішиєв ( , м. Гянджа, Азербайджанська РСР — Шаблон:ДС, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1967 року в азербайджанському місті Гянджа (на той час — Кіровабад), у багатодітній родині. 1984 року закінчив середню школу. У 1989 році — Азербайджанський технологічний інститут (нині — Азербайджанський технологічний університет, м. Гянджа) за спеціальністю інженер-механік апаратів харчової промисловості. Проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР, — служив у танкових військах Білоруського військового округу.

1997 року оселився у місті Сватове на Луганщині, де раніше проживала його рідна сестра. З 2003 по 2009 рік займався підприємництвом (ФОП), тримав магазин «Жасмін» у Сватові[1]. Потім їздив на заробітки.

29 липня 2016 року вступив на військову службу за контрактом і пішов на фронт захищати свою другу Батьківщину. Близько 4 місяців перебував у Торецьку, з лютого 2017 року боронив Авдіївку.

Сержант, стрілець-помічник гранатометника, механік-водій гірсько-штурмового взводу 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, в/ч А3715.

13 березня 2017 року загинув під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки від поранення у шию снайперською кулею калібру 7,62 мм, що влучила рикошетом.

Похований на Центральному кладовищі Сватового[2][3][4].

Залишилися дружина Маргарита Вікторівна, 16-річний син Мурад та троє дітей дружини, яких виховував як своїх, — Рима, Марія і Богдан.

Нагороди

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[5].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ