-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Баранич Іван Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Dniwe22
(Покращення статті)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:17, 8 жовтня 2023

Шаблон:Проблеми

Баранич Іван Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Іва́н Васи́льович Бара́нич (7 липня 1994, м. Стрий5 липня 2022, поблизу с. Спірне на Донеччині) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Баранич Іван Васильович народився 7 липня 1994 року в місті Стрию Львівської області. У віці трьох років Іван втратив обох батьків, які трагічно загинули в автомобільній катастрофі: мама, Баранич Надія Іванівна, та батько, Баранич Василь Миколайович. Відтоді вихованням Івана займалась його бабуся, Матвіїв Єфросинія Дмитрівна, яка була його опікуном.[1]

У період з 2000 року по 2009 рік навчався у Стрийській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 8 Стрийської міської ради Львівської області, брав активну участь у діяльності Стрийської хорової школи «Щедрик»

З 2009 року по 2011 рік — курсант Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут.

У 2011 році став курсантом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, в якому навчався до 2015 року, де здобув освітній рівень «бакалавр» за спеціальністю «Пожежна безпека».

Працював у Славській пошуково-рятувальній групі пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС України у Львівській області на посаді начальника відділення та заступника начальника групи, неодноразово брав участь у порятунку людей у горах.[2] Туристи, грибники та лижники, які заблукали, були щиро вдячні Івану за врятоване життя та збережене здоров'я.

У червні 2021 року Баранич Іван Васильович уклав контракт із Збройними силами України в складі 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.[3]

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 1 рота 1 батальйону 80-тої окремої десантно-штурмової бригади, де служив Іван, розпочала бойові дії в Миколаївській та Херсонській областях. Виконання бойового завдання старшим стрільцем Бараничем Іваном в складі 2 взводу 1 роти батальйону, коли український підрозділ дав успішний бій, де переважали сили ворога, був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувач ЗСУ (наказ від 15.03.2022 року) «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

Згодом його підрозділ виконував бойові завдання в Луганській та Донецькій областях України. За проведену успішну евакуацію поранених бійців під вогнем ворога Баранича Івана було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України № 391/2022).

Іван загинув 5 липня 2022 року, проводячи розвідку майбутніх позицій для українських військових, пікап під його керуванням був підірваний на фугасі поблизу селища Спірне на Донеччині.[4]

Похований 7 липня 2022 року в Стрию.[5]

Нагороди

  • Указом Президента України № 391/2022 Баранич Іван нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[6]
  • Указом Президента України № 557/2022 Баранич Іван нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).[7]
  • Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (НГШ)[8]

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub