-
Бричук Олександр Васильович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023
| Бричук Олександр Васильович | |
|---|---|
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олекса́ндр Васи́льович Бричу́к (1976—2014) — рядовий патрульної служби міліції особливого призначення України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1976 року і виріс у Севастополі, де й працював останні роки. 1993-го закінчив севастопольську загальноосвітню школу № 15. В 1990-х роках проходив строкову військову службу у 459-й окремій ракетній бригаді ЗСУ. В 1997—2007 роках працював при Генеральному консульстві України на території РФ. Був директором спортивної школи у Самарській області, фахівець з питань розвитку спортивного туризму. Повернувся до Севастополя; займався спортом (повноконтактне карате та спортивне орієнтування), керував спортивно-оздоровчим табором, організовував туристичні змагання для рятувальників. Голова Севастопольського міського відділення Всеукраїнського громадського дитячого руху «Школа безпеки».
Після анексії Криму у травні 2014-го пішов добровольцем до батальйону «Дніпро-1». Влітку 2014 року був переведений; фахівець групи матеріального забезпечення, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Учасник звільнення від окупантів міста Мар‘їнка.
Загинув 16 серпня 2014-го при виконанні бойового завдання. Під час виконання бойового завдання бійці розвідгрупи потрапили у засідку в районі Красногорівки неподалік Донецька, двоє загинули — Олександр та Костянтин Бегма, один важкопоранений. Двоє товаришів залишилися живими і розповіли побратимам про героїчну смерть Костянтина та Олександра.
Вдома лишилися батьки і дві доньки. Поховали Олександра 20 серпня 2014 року в Лозовій на Харківщині, де живуть його батьки.
Нагороди та вшанування
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 37.
- Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- Його ім'ям названо вулицю у місті Лозова.[2]