-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Компаніченко Тарас Вікторович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Владич
м (Імпортовано 1 версія)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 18: Рядок 18:


== Біографія ==
== Біографія ==
 
[[Файл:Taras Kompanichenko 2023.jpg|міні|Тарас Компаніченко, серпень 2023 року]]
Походить із родини депортованих козаків [[Деркачівка|Деркачівки]] [[Лебединський повіт|Лебединського повіту]] — мати виросла на засланні в [[Архангельська область|Архангельській області]] Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її родину.
Походить із родини депортованих козаків [[Деркачівка|Деркачівки]] [[Лебединський повіт|Лебединського повіту]] — мати виросла на засланні в [[Архангельська область|Архангельській області]] Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її родину.


Рядок 74: Рядок 74:
* [http://www.youtube.com/playlist?list=PL9FE82188CA7D4BF0 Інтерв'ю з Тарасом Компаніченком на YouTube]
* [http://www.youtube.com/playlist?list=PL9FE82188CA7D4BF0 Інтерв'ю з Тарасом Компаніченком на YouTube]
* [http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=280 Архів передачі «Хорея Козацька» з 17.02.2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200703184242/http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=280 |date=3 Липня 2020 }}, яку веде Тарас Компаніченко на [[UA: Радіо Культура|UA: Радіо Культура]]
* [http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=280 Архів передачі «Хорея Козацька» з 17.02.2019] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200703184242/http://www.nrcu.gov.ua/prog.html?id=280 |date=3 Липня 2020 }}, яку веде Тарас Компаніченко на [[UA: Радіо Культура|UA: Радіо Культура]]
 
* [https://ukrainer.net/taras-kompanichenko/ Тарас Компаніченко: «Люди досі не можуть збагнути, що вбивають не лише танки і кулі»]
{{ukr-bio-stub}}
{{ukr-bio-stub}}
{{Нормативний контроль}}
{{Нормативний контроль}}
{{ВП-портали|Біографії|Україна|Українська музика|Українське мистецтво|Мистецтво|Війна}}
[[Категорія:Дослідники кобзарства]]
[[Категорія:Дослідники кобзарства]]
[[Категорія:Репродуктивні кобзарі]]
[[Категорія:Репродуктивні кобзарі]]
Рядок 95: Рядок 97:
[[Категорія:Автори-виконавці України]]
[[Категорія:Автори-виконавці України]]
[[Категорія:Почесні громадяни Боярки]]
[[Категорія:Почесні громадяни Боярки]]
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Українські митці, які долучились до захисту України під час російського вторгнення 2022 року]]
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії 2023 року]]

Поточна версія на 11:55, 15 жовтня 2023

Шаблон:Музикант Тара́с Ві́кторович Компаніче́нко ( 14 листопада 1969, Київ) — український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька». Заслужений артист України (2008)[1]. Народний артист України (2019).[2]

Тарас Компаніченко в Мелітополі

Біографія

Тарас Компаніченко, серпень 2023 року

Походить із родини депортованих козаків Деркачівки Лебединського повіту — мати виросла на засланні в Архангельській області Російської Федерації, куди росіяни примусово вивезли її родину.

Батьки, кандидати технічних наук, докладали всіх зусиль, щоби син виростав в українському середовищі. Коли Тарас був маленьким, батько подарував йому бандуру, з якою хлопець уже не розлучався.

Дитинство минало в районі Академмістечка у Києві. Навчався у середній школі № 200 — одній із небагатьох шкіл Києва з українською мовою викладання, з якої вийшло багато діячів української культури; паралельно — у музичній школі (за класом бандури).

Згодом навчався у Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, потім — у Львівському інституті прикладного мистецтва (на факультеті мистецтвознавства — у Якима Запаска, Володимира Овсійчука, Маї Білан). Згодом перевівся до Києва до Української академії мистецтв, де слухав лекції Платона Білецького[3].

З кінця 1980-х років — у національному русі, член Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), близький товариш Дмитра Корчинського.

Учасник багатьох показових виступів на бандурі ще в часи радянського союзу. У 1990-х вдається до систематичної реконструкції традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі кобзи Остапа Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри.

Значну частину репертуару становлять епічні твори: думи, старовинні канти Почаївської лаври, так звані запорозькі пісні, козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. Створені у пізньому середньовіччі пам'ятки музики та літератури частково дійшли до наших днів в усній традиції (часом збереглись в рукописному чи друкованому збірниках) та дідівських піснях.

Тарас Компаніченко, 9 липня 2009 р., с. Шаповалівка на відзначенні 350-річчя Конотопської битви

Окрім сліпецького, старцівського чи дідівського репертуару, виконує (як керівник ансамблю Хорея Козацька) пам'ятки старовинної музики та літератури Руси-України XV—XVIII ст. Твори на слова поетів XVI—XVIII ст. Д. Наливайка, Д. Братковського, І. Величковського, Т. Прокоповича, Стефана Яворського, Г. Сковороди.

Бере участь у популярних фестивалях: «Країна мрій», «Трипільське коло». 2002 року взяв участь у громадському паломництві до місць масових поховань української інтелігенції — урочища Сандармох та Соловецьких островів.

Член Центрального Проводу Республіканської платформи.

Композитор і актор у фільмі Павла Когута «Посттравматична рапсодія».

З 2018 року веде передачу «Хорея Козацька» на UA: Радіо Культура.

У 2019 році пісня Т. Компаніченка «Завжди Україна буде» стала одним із саундтреків до фільму «Незламні».[4]

Участь у двох революціях

Компаніченко — активний учасник Помаранчевої революції, під час якої багато виступав на головній сцені Майдану.

26 жовтня 2012 музикант мав узяти участь у програмі «Велика політика з Євгеном Кисельовим» на телеканалі Інтер на підтримку Олега Тягнибока. Через недопущення «Свободи» до студії Компаніченко виступив просто неба[5].

Під час Революції Гідності дав десятки концертів на Майдані, виконував пісні військового циклу.

Після початку російсько-української війни у березні 2014-го — частий гість зони бойових дій, де виступав перед воїнами української армії та добровольцями. Учасник волонтерського руху. Автор низки поетичних творів, створених у старосвітському ключі, зокрема Думи про битву на Савур-могилі; і пісні "Та шукав козак чести й слави...", присвячених українським воїнам, загиблим в Іловайському котлі.

Родина

Одружений із киянкою Ніною Бурмістровою. Виховує чотирьох дітей — Святополка, Богуслава, Богдану та Софію.

Компаніченко — кум Олега Скрипки. Він хрестив сина Олега — Романа, а Скрипка став хрещеним батьком Тарасової доньки Софії[6].

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Ukr-bio-stub