-
Галайчук Леонід Леонідович: відмінності між версіями
ua>АтаБот м (виправлення за допомогою AWB) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:23, 8 жовтня 2023
| Галайчук Леонід Леонідович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Леоні́д Леоні́дович Галайчу́к ( , с. Обжиле, нині Балтська міська громада, Одеська область, Україна — Шаблон:ДС, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, сержант Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Угрюмий».
Біографія
Народився 1991 року в селі Обжиле на Одещині. В перший клас пішов у Березівську школу, але коли батьки розлучилися, переїхав з мамою в Молдову, там закінчив 9 класів. Повернувся в Україну до батька, працював на будівництві. У 2010—2011 роках проходив строкову службу в зенітно-ракетних військах.
З початком російської збройної агресії проти України навесні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини, служив у прикордонних військах Державної прикордонної служби України. Після демобілізації навесні 2015 року пішов на контрактну службу в морську піхоту, і після підготовки на Широколанівському полігоні у червні 2015 знову вирушив на фронт.
Сержант, командир відділення гранатометного взводу 2-ї десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на ділянці Широкине — Лебединське — Водяне, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».
17 березня 2017 року загинув від осколкового поранення у голову внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля села Водяне з боку окупованого села Саханка. Тоді ж загинув матрос Олексій Кондратюк[1][2].
Похований 20 березня на кладовищі рідного села Обжилого Балтської міської громади[3][4].
Залишились батьки Леонід Петрович і Тетяна Костянтинівна, сестра Анна.
Нагороди та вшанування
Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
У травні 2017 року на фасаді Березівської загальноосвітньої школи в селі Березівка відкрито меморіальну дошку Леоніду Галайчуку[6].
Примітки
Джерела
- Галайчук Леонід Леонідович («Угрюмий») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- 20 березня 2017 року оголошено Днем жалоби // Балтська міська рада, 19 березня 2017.
- Олена Разумова. Над селом Обжиле прозвучала «Плине кача»… // facebook Літопис UA, 29 березня 2017.
- Леонід Галайчук. Позивний «Угрюмий». Серія «Герої Одещини» // Інфопростір Одеси та області, 17 квітня 2017.
- Вірний завжди // «Військо України», 30 серпня 2017.
- ↑ Морпіхи Леонід Галайчук і Олексій Кондратюк загинули від міни під Волновахою // «Україна молода», 18 березня 2017
- ↑ У ЗСУ розповіли про загибель двох морпіхів: опубліковано фото // «Апостроф», 18 березня 2017
- ↑ Балтщина попрощалася зі своїм земляком — Леонідом Галайчуком // Балтська міська рада, 20 березня 2017
- ↑ Жителі Балтської громади простились із загиблим в АТО морпіхомШаблон:Ref-ru // «Траса Е-95», 21 березня 2017
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Меморіальна дошка загиблому в зоні АТО бійцю з'явилась на фасаді школи в Балтському районі Шаблон:Ref-ru // «Траса Е-95», 4 травня 2017