-
Гончаренко Богдан Анатолійович: відмінності між версіями
ua>BunykBot м (Виправлена суміш розкладок) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:23, 8 жовтня 2023
| Гончаренко Богдан Анатолійович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Богда́н Анато́лійович Гончаре́нко ( — Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєвий шлях
2010 року закінчив мелітопольське училище № 24. В часі війни мобілізований 11 серпня 2014 року, по тому кілька разів писав рапорти про переведення на фронт. Відряджений до зони бойових дій 29 березня 2015-го у складі зенітного розрахунку зведеного загону Повітряних сил ЗСУ. Далекомірник роти охорони 25-ї гвардійської бригади транспортної авіації.
13 квітня 2015-го під час одного з обстрілів терористами українських позицій (опорний пункт «Зеніт») поблизу Авдіївки уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з набоями в бліндажі. Від вибуху загинули Богдан Гончаренко та Олексій Вовченко, Дмитро Гура, Василь Путаненко, Олександр Тищенко.
Упізнаний за експертизою ДНК. 22 червня 2015 року похований в Мелітополі.
Без Богдана лишилися батьки, маленький син, брат та сестра Олена.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- 1 вересня 2015 року на будинку Мелітопольського будівельного центру відкрито меморіальну дошку Богданові Гончаренку.
- 9 листопада 2016 року нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня (посмертно)[3].