-
Гуцул Едуард Григорович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:25, 8 жовтня 2023
| Гуцул Едуард Григорович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Едуа́рд Григо́рович Гуцул (1977—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1977 року в місті Кривий Ріг (Дніпропетровська область). Виростав із старшим братом. Закінчив криворізьку загальноосвітню середню школу № 49, ПТУ № 33, будівельник. В 1994—1995 роках служив у Збройних силах України, по тому трудився на різних підприємствах Кривбасу.
В березні 2014-го пішов до лав ЗСУ; старший стрілець, 25-а окрема повітрянодесантна бригада. Брав участь у бойових операціях при визволенні Слов'янська, Амвросіївки.
16 серпня 2014-го загинув в ході пошуково-ударних дій від кулі снайпера. Під час зачистки від терористів блок-поста, Едуард з побратимами вирушив на БТРі, знаходився найвище на бронемашині, ворожа куля влучила в груди. Тоді ж поліг Кирилюк Василь Сергійович.
Похований в Кривому Розі.
Без сина лишилася мама Олександра Василівна.
Нагороди та вшанування
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 29.
- Вшановується 17 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]